твр на тему хай ожива стина ветха,людина починаться з добра

Життя перекону: якщо людина тльки спожива радощ, не здобуваючи х працею, напруженням духовних сил, душа 100 холодною, байдужою, черствою. Не треба забувати, що осердя душ гуманне ставлення до людей, а означать, творити благо з чистою совстю. Це обовязково наповнить душу, за словами французького флософа М. Монтеня, радсним задоволенням виправданою гордстю.

Большою моральною мощью, що ушляхетню людину, вмння робити благо, вмння спвпереживати чужй бд, любити людей. Адже навколо нас знаходяться т, хто потребу допомоги, пклування, уваги, щиросердност. У сучаснй Укран найменш захищеними люди похилого вку. Держава опинилася у скрутному соцально-економчному становищ, а ц люди, все життя пропрацювавши на не, залишилися поза увагою. Вони одержують мзерн пенс, не мають сили продовжувати трудову дяльнсть. Сучасне суспльство вчиня злочин у ставленн до цих людей. Найголовнше, на мою думку, поляга в тому, щоб совсть не дозволяла нам проходити повз людей похилого вку, щоб ми приносили м благо не з бажання вдзначитися серед нших, а з безкорисливих мркувань.

Я вважаю, що джерелом людського сумлння, готовност творити добро для нших спвчуття. Як нередко ми проходимо повз тихих непомтних бабусь, зовсм не звертаючи на их уваги. Хтось, пробгаючи вулицею, кине м монетку. Бльшсть же проходить, соромязливо втупивши погляд у землю. нхто не поцкавиться, як живуть, на що снують ц люди. Такий негуманний свт создаваемо ми сам.

Що ж сталося з нами? Чому ми так жорсток? Адже з уваги до духовного свту людини, з здатност вдгукуватися на чуже нещастя починаться, на мй погляд, вища людська радсть, без котро неможлива красота душ. На жаль, якщо зявляться людина чуйна, добросердечна, ми чомусь говоримо про не: Не вд свту сього.

Любов до людей виновата стати невдмною рисою духовного життя кожного. Але так буде тльки у тому випадку, якщо людина денька не живе без турботи про людей. Кожен з нас повинен спвпереживати почуттям нших людей, ставити для себя на мсце того, хто потребу пклування. Якщо в людини горе, непримност, вона схожа на натягнуту струну: доторкнешся необережно завдаси болю. Треба вмти берегти хворе серце, не завдавати людин нового пламенея, не торкаючись ран душ, допомогти, розрадити. потрбно памятати: сумн оч, туга, самотнсть завжди потребують милосердя нашо любов. Найбльш доброзичлива допомога це роздлити горе людини, не торкаючись глибоко особистого. За цим повинно бути справжн людське почуття.

Чим бльше людина вдда сво духовн сили ближньому, у котрого горе, тим бльш чуйним 100 серце, бо, за словами сучасно поетеси Ганни Дущак, прожити просто так на цй земл це зникнути безслдно. Отямся ж, спинися, людино! промовля до мене поетеса з збрки свох вршв. Ти ж бо людина! Умийся росою чисто совст згрй людей теплом сво душ. Саме поез допомогли мен зрозумти, що осердя людсько душ та ознака здорового суспльства доброта.

нехай кажуть про таких людей: Не вд свту сього, тобто милосердн, добр, сповнен почуття любов до ближнього, зовсм не идентичен на навколишнй свт лихий, жорстокий, негуманний. Однак памятаймо: якою стыдливою не була б блага справа, вона залиша позитивний слд у душ людини! Тож хай бльше буде людей не вд свту сього, адже коли твориш благо, сам переповнюшся радсним задоволенням виправданою гордстю, яка супроводжу чисту совсть!