твр роздум чому я поважаю свого друга

Я дуже люблю читати книги, мать казала, коли я ще був у другому клас, що я не дуже сучасна дитина, бо мене важко було вдрвати вд книги, а не вд "мультика". Ось саме з книжок я найперше довдався, що таке справжня дружба, у цьому мен допомагали твори Григора Тютюнника, Михайла Стельмаха, Марка Твена, Фенмора Купера, Михайла Зощенка, Антона Чехова. Але в книгах були описан "хн", а не "мо" ситуац, багато чого я не мг для для себя пояснити. Тому 1-го разу я пдйшов до мами сказав: "Мамо, навчть мене дружити". Для мами це було несподванкою, але вона стала розповдати про свох друзв, як з'явилися у не ще в шкльн роки. з т розмови я втямив лише одне це дуже незвичайне почуття, яке пов'язане з великою повагою до свого друга.

Клька рокв тому у нас з'явився в клас новый, виявилося, що його батьки перехали жити в Украну з Груз. так сталося, що ми вдразу подружилися, можливо, тому, що обидва стали вдвдувати спортивну секцю з футболу, яка в нашй школ.

Я вже на пороз дорослого життя, але та розмова з мамою запала мен в душу, подумки я часто повертався до не, если у мене траплялися труднощ у стосунках з другом. Так, я вважаю, що мен пощастило, у мене справжнй друг, а не просто приятель чи однокашник. знате, що нас найбльше зближу? Не спльн нтереси, захоплення певним видом спорту чи прихильнсть до творчост якогось актора. Наша дружба триматься на трьох китах: довра, повага, прощення. Перш нж я усвдомив це, довелося багато пережити й передумати. мен здаться, що саме книги, як я прочитав ще в дитинств, стали мен певною мрою добрими порадниками.

Я довряю свому другов настльки, що нколи няких сумнвв його вчинки у мене не викликають. Якось вн мен розповв про те, що означають грузинськ народн танц, як виконують чоловки. У рухах така деталь: чоловки притискають руки до грудей, потм розводять х, нби розкривають груди простягають нам сво серця. Змнються ритм згинаються руки: серце закрите, а вам запропоновано братерство, врнсть. Псля ц розмови я теж став придивлятися до наших укранських народних танцв , дякуючи другов, помтив дуже багато спльного з грузинськими народними танцями.

Я поважаю думку свого друга, навть якщо вона мен не подобаться або я маю свою, вдмнну вд його, завжди готовий вибачити свого друга за необдуманий вчинок сам готовий просити в нього прощення, якщо вчинив негдно. Бо впевнений, що мй друг мрку так само, як я. Ми рзн, але порднен дружбою. Прекрасн слова Григоря Сковороди пдтверджують мою думку: "Я належу до тих, хто настльки цну друга, що ставить його над усе вважа друзв... найлпшою прикрасою життя".