Гармоня людини природи, як велика духовна цннсть есе

Гармоня людини у вдносинах з навколишнм свтом - це запорука гармон з самою собою. Колись, на початку свого снування людина брала вд природи вс матеральн цнност, як були потрбн для снування:  жу, одяг, будвельн матерали тощо. У наш час все змнилося, ми використовумо бльше синтетично створених матералв, а залишками вд х виробництва забруднюмо те, що залишилося вд колишнього багатства природи. Свт рослин, тварин, свт незапятнанного повтря все бльше вддаляться вд сучасно людини, а це означа, що людина втрача колишню гармоню зв"язку з навколишнм середовищем. Таким чином руйнуться духовний зв"язок мж людиною природою. Ми, сучасн люди, мамо це усвдомити всма засобами уникати. Бо, як писав прекрасний поет М.Заболоцький:
"Два свти  у чоловка:
Один який нас сотворив,
Та нший, який ми одвку
Создаём по мр наших сил".