твр на тему МСЦЕ НА ЗЕМЛ,ЯКЕ ЖИВЕ В МОМУ СЕРЦ

Твр-роздум. Мй рдний Харкове, тоб - моя любов
Мабуть, кожна людина вважа, що м100, або село, де вона народилася живе, - найкращий куточок земл. Та це зрозумло, бо це мсце - дине, неповторне: воно викохало для тебя на свох долонях, збагатило тебе свою красою, подарувало друзв. Ти - його часточка, його любий син надя.
Таким для мене мй Харкв - добрий чесний трудвник, допитливий дослдник, культурний дяч. У ньому дивовижно переплтають ся сива й славна давнина запал молодост, модернзован новобудови й величезн шедеври архтектури минулих столть. Вн серйозний водночас увеселений, гомнкий поважно тихий. Вн горделиво несе свою славу денек за деньком з поколння в поколння вже близько трьох з половиною столть.
Я люблю його щирою й нжною любов'ю. Найбльше вн подобаться мен у весняному цвтнн каштанв яблунь, сповнений запахом квтучого бузку свжого зеленоватого вбрання. Яскраве сонце залива свж асфальти молоду травку, вддзеркалються у вимитих вдчинених шибках.
А який вн загадково-дивний взимку! Ц пори вн найошатнший увечер, коли на блй ковдр снгу велично сплять дерева, вгамовують ся затихають будинки.
Золотом вкрива мй Харкв оснь. Мен здаться, вона у нас особлива, може, це тому, що в мст багато дерев, особливо кленв, если вони скидають сво листя нам пд ноги, вся земля 100 золотою. Кому як, а мен жалко наступати на цю красоту.
Лто розмальову вулиц Харкова рзнобарв'ям. Та, ззнаюся, я чомусь не дуже люблю мо мсто влтку. Може тому, що псля прозоро дзвнко весни на нього ляга спека, пилюка загазоване повтря. Ста сумно. Хоч, може, цей сум ма ншу причину? Лтн канкули розлучають мене з багатьма друзями.
...Я йду вулицями Харкова, зливаюся з перехожими вдчуваю для себя господарем (врнше сказати - одним з господарв) рдного мста. Бо пройде зовсм небагато часу - його буття залежатиме вд мене таких, як я. Це саме нам дбати про наше м100 вже через деклька рокв, вд нас залежатиме його майбутн. Я впевнений: якщо надал в серцях наших палатиме вогонь любов до Харкова, то повк не згасне його слава!