Привет ! Помогите написать описание природы на украинском языке !

Одвiчне, як свiт, i завжди хвилююче питання: з чого починаться батькiвщина? З мамино пiснi? З батькiвсько хати? Все це так, проте не останн, якщо не найперше мiсце належить природi. Охороняти природу - означать охороняти батькiвщину. 

Згадаймо наших дальних предкiв. Обов'язковою умовою заселення нових територiй була наявнiсть води, лiсу. Якщо з тих чи iнших обстоятельств чогось бракувало, то селяни копали криницi, саджали лiсосмуги й фруктовi дерева. 

Украна - це тихi води i яснi зорi, зеленi сади, бiлi хати, лани золото пшеницi. 

Украна - розкiшний вiнок iз рути i барвiнку, що над ним свiтять золотi зорi... 

Нашi степи, долини, перелiски. Скiльки здесь краси i яка вона рiзноманiтна. Яке багатство барв, кольорiв, вiдтiнкiв! 

Поле жовте, аж очам боляче. Стиглий колос гнеться пiд вiтром, сполохана хвиля бiжить вiд краю до краю. А над цим - переливчаста пiсня жайворонка, що лине десь у високостi, в мерехтливому маревi. Трохи далi - торiшнi скирди сiрi. Здалеку вони здаються велетенськими тваринами, що лягли на спочинок. Здаться, що ось-ось зведуться вони на ноги, щоб попрямувати до рiчки, напитися студено водицi. 

А вздовж рiчки зеленiють садки. Виглядають з их бiлi хатки-писанки. А як гарно на квiтучому лузi! Зачаровано вбираш зором багатобарв'я кольорiв i нiжну зелень трав, i переливне буяннi квiту, i казковi бризки сонця. 

Для нашо залито свiтлом крани жовтий i синiй кольори були найбiльш пiдхожi. Це чудесно зрозумiв наш простий люд, вимальовуючи сво хати в син та жовте. Цi кольори давала народовi любов до природи, яку вiн бачив саме у жовтiй та блакитнiй барвах. Золотий степ, син небо, син море й рiки з жовтими очеретами i рудими скелями, синi гори. Отже, поднання цих двох кольорiв цiлком вiдповiда народному вкусу. 

Воно згiдне з тонами природи укрансько, з козацькими звичаями. Любити, шанувати й оберiгати рiдну природу вчить нас наша лiтература. Большой фiлософ i поет Григорiй Сковорода наголошував, що природа зразком доцiльностi. Як приклад вiн наводив Бджолу, називаючи "знаком працьовитостi". А згадаймо нашого генiального митця Т. Г. Шевченка. Перебуваючи далеко вiд рiдно землi, большой Кобзар змалював безсмертнi образи, що перейшли у символiку, - тополю, калину, хрещатий барвiнок. Гiмн природi створила в "Лiсовiй пiснi" Леся Укранка. А скiльки поезi знаходимо у творах Михайла Коцюбинського, Панаса Мирного, Iвана Нечуя-Левицького та iнших класикiв укрансько лiтератури. Володимир Сосюра писав: 

Любiть Украну, як сонце, любiть, 
Як вiтер, i трави, i води... 
В годину щасливу i в радостi мить, 
Любiть у годину негоди! 
Любiть Украну у снi й наяву, 
Вишневу свою Украну, 
Красоту вiчно живу i нову 
I мову солов'ну. 

Людинi необхiдний зв'язок iз рiдною природою. Подивiться на чари буйноквiття, почуйте волання трави i дерев, i все зробiть, щоб нащадкам усмiхалася i ростила вiчну духовнiсть наша найпрекраснiша на свiтi земля. Щоб квiтувала вона могуттям кольорiв, долучала до нашо неперевершено пiснi й до рiдного мелодiйного слова пахощi зела i високiсть неба, долучала щедрiсть працi i нiжнiсть серця. Спадщина природи не менш важлива, для цивiлiзацi, нiж культура.