тарасова верба переказ

Минають роки. У Тараса вже борода виросла голова полисла, як у ветхого, так, як ранше, виводять його на муштру. Караюсь, мучуся але не каюсь!..-написав вн у маленькй саморобнй книжечц. Тарас впису уди нишком сво врш хова х за халяву чобота. Як вн стережеться, щоб, бува, хто не побачив цю захалявну книжечку, бо дос заборонено йому писати малювати.

Понад сто рокв минуло з того часу. Тод дти бгали бос й напвгол по псках за козами та баранами, а не ходили, як тепер, до школи. Тод й ШкоЛЙ не було, не було навть цього зеленоватого саду.

Насадив той сад батир Тарас. нхто не знав, яка то велика людина була, отой засланий боец Тарас.

А тепер ус знають, скрзь, знають. в Казахстан, в невеличкому мст Форт Шевченко, . школа мен-Шевченка. дти можуть повести вас у большой зелений сад, вони з гордстю скажуть: Цей сад насадив Тарас Шевченко.^ А оця ветха верба перше дерево, що посадив вн у. мертвй пустел