опис ялинково прикраси у художньому стил

 беру в руки невелику золотисту кулю задумливо вдивляюся в не. Я розглядаю давно знайомий малюнок, мен здаться, що Дд Мороз, у якого в руках величезний мшок з подарунками, весело пдморгу мен. Я пильно вдивляюся в добродушне обличчя згадую, як зявилася у мене ця незвичайна куля. Три роки тому ми здили в гост до друзв батькв на дачу. У двор у их зроста невисока пухнаста ялинка.

Тридцять першого грудня ми вс разом наряджали цукерками мандаринами, бо в поспху забули привезти ялинков грашки. раптом дядько Володя, господар дач, згадав, що на горищ лежить корзина з ялинковими грашками, як купувала його бабуся. Вн забрався на горище вийшов на вулицю з кошиком. Чого тльки там не було! Клишоногий ведмдь, годинник, стрлки якого показували без пяти дванадцять, двчинка в хутрянй шубц, морквина, огрок багато ншого. Ми взялися наряджати ялинку цими грашками. На самому дн кошика була золотиста куля з Ддом Морозом. Яскрава, блискуча. Я не могла вдрвати вд не погляду. Дядя Володя помтив, як я дивлюся на кулю, сказав: Тримай, Нка, вона твоя! Скльки радост я отримала, бравши в руки! Адже вона така чудова! Я вдчула теплоту людей, як тримали колись в руках.

Перш нж повсити кулю на ялинку, я хочу запамятати цю мить, адже в нй так багато яскравих вражень, багато радост, смху та чудового настрою.

Я хотла б подлитися вдкриттям тепло новорчно кул з бабусею, нехай вона подума про щось примне згада свою молодсть. Передаючи кулю, я буду обережна, адже вона така тендтна, нжна, вона так мен дорога. Ось так слово радсть. Вона зближу людей, пднма настрй. Нехай куля прикраша мою ялинку раду всх.