повдомлення про хмчний елемент карбон

Карбон (лат. Carboneum, C) хмчний елемент IV групи перодично системи Менделва. Вдом два стабльн зотопи 2С (98,892 %) ЗС (1,108 %).

Вуглець вдомий з глибоко давнини. Деревне вуглля служило для вдновлення металв з руд, алмаз як дорогоцнний камнь. Значно пзнше почав застосовуватися графт для виготовлення тиглв та олвцв.

У 1778 p. K. Шеле, нагрваючи графт з селтрою, виявив, що при цьому, як при нагрванн вуглля з селтрою, видляться вуглекислий газ. Хмчний склад алмаза був встановлений у итог дослдв А. Лавуазь (1772) з вивчення горння алмаза на повтр й у итог дослджень С. Теннанта (1797), який довв, що однаков клькост алмаза й вуглля дають при окисненн рвн клькост вуглекислого газу. Карбон як хмчний елемент був визнаний тльки в 1789 р. А. Лавуазь. Латинську назву carboneim Карбон отримав вд carbo  вуглля.

Середнй вмст Карбону в земнй кор склада 2,3 10-2 % за масою. Карбон накопичуться у верхнй частин земно кори (босфер): у живойй речовин 18 % Карбону, у деревин 50 %, у кам'яному вуглл 80 %, у нафт 85 % в антрацит 96 %. Значна частина Карбону лтосфери зосереджена у вапняках доломтах.

Число власних мнералв Карбону 112, винятково велике число органчних сполук Карбону вуглеводн й хн похдн.

З накопиченням Карбону в земнй кор пов'язан нагромадження багатьох нших елементв, що сорбуються органчною речовиною й осаджуються у вигляд нерозчинних карбонатв т. н.

У порвнянн з середнм разумстом Карбону в земнй кор, людство у винятково великих клькостях видобува Карбон з надр (вуглля, нафта, природний газ), тому що ц копалини основн сучасн джерела енерг.

Карбон широко розповсюджений також у космос; на Сонц вн займа четверте мсце псля Гдрогену, Гелю й Кисню.

ФЗИЧН Й ХМЧН ВЛАСТИВОСТ

Вдом чотири кристалчн модифкац вуглецю: графт, алмаз, карбн лонсдейлт.

Графт сро-чорна, непрозора, жирна на дотик, дуже м'яка маса з металевим блиском.

Алмаз дуже тверда кристалчна речовина. Кристали мають кубчну гра-нецентровану рештку (А = 3,560Е). Помтне перетворення алмаза на графт спостергаться при температурах понад 1 400 С у вакуум або в нертнй атмосфер. При атмосферному тиску й температур близько 3 700 С графт випаровуться.

Рдкий вуглець можна отримати при тиску вищому за 103 МПа, температурах вищих за 3 700 С. Для твердого вуглецю (кокс, сажа, деревне вуглля) характерним також стан з неупорядкованою структурою аморфний вуглець, який не явля собою самостйно модифкац; в основ його будови лежить структура дрбнокристалчного графту. Нагрвання деяких рзновидв бесформенного вуглецю вище за 1 5001 600 С без доступу повтря виклика хн перетворення на графт. Фзичн властивост бесформенного вуглецю дуже очень залежать вд дисперсност частинок наявност домшок. Густина, тепломнсть, теплопровднсть електропровднсть бесформенного вуглецю завожидай вища, нж графту.

Лонсдейлт знайдений у метеорах отриманий штучно; його структура й властивост остаточно не встановлен.

Електронна конфгураця зовншньо оболонки атому Карбону 2s22p2

Для Карбону характерним утворення чотирьох ковалентних зв'язкв, обумовлене збудженням зовншньо оболонки до стану 2s'2p3:

Тому Карбон здатний однаковою мрою як притягати, так вддавати електрони. Хмчний зв'язок може здйснюватися за рахунок утворення sp3-, sp2-  sp-гбридних орбталей, яким вдповдають координацйн числа 4, 3 2. Кльксть валентних електронв Карбону й кльксть валентних орбталей однаков це одна з обстоятельств стйкост зв'язку мж атомами Карбону.