врш про лсостеп та степ

СтепГей ти, степ широколаний,
Мй килиме срблотканий!
Розпростерся ти обширно,
Що не скине й соколе око
Тво займище безкра!Гей, повдай-бо, мй краю,
Де краса твоя розкшна:
Сива тирса србна, пишна,
Що конев колись крила
Крут перса й галдежла,
Мов та хвиля в синм мор
З буйнм втром на простор?Та повдай ще, де славн
Надднпрянськ тво плавн,
Те тамне, несходиме
Королевство звра незмриме;
Твй Большой Луг роздлля,
Предковчне привлля,
Що у йому усх нетрв
Не сходили тури й кабаны?А гайки де чарвн,
Що рчки тво бистр,
Мов вночки, закрашали
Та двчаток спокушали
Холодком свом темненьким
На розмову з миленьким?А зимовники-одниц,
Що ховались вд ординцв
У колодах твох пригодных,
Де чумаченьки захож
З Украни прилучали,
Одпочив соб держали?Та де й саме те чумацтво?
А те сплавне да братство,
Що за матр шаблю мало,
Спис за батька почитало,
А рушницю за дружину,
Та свой не понимало впину
Вольнй воленьц? хану
Та ледачому султану
У гаремов заспати
Не давало, пане-брате!Степ мовчить, нема одвту
Мов козак той недобитий,
Вн од рани знемага,
А над м вгор кружля
Крюк поганий та крюкоче,
Мов добити воплем хоче:Вже тоб не жвотти.
Розтеклися тво дти,
Що пишалися тобою!
змарнй же:
Нмотою знатужений,
Чабанами столочений,
Шахтарями поврочений,
Чавунками передраний
дтками занедбаний!
1890

О проекте

врш про лсостеп та степ

Добро пожаловать!