Яким було повсякденне життя у 16 ст в Укран. Твр роздум

Упродовж друго половини XIV - першо половини XV ст. вдосконалювалося землеробство. Поширювалося триплля. Плуг витсняв у лсов смуги соху й рало. Селяни почали користуватися довгою косою; вирощували переважно жито, ячмнь, овес, пшеницю, гречку, горох тощо. Пдвищення цн на м'ясо на вропейських ринках спонукало шляхту до розведення у матках волв корв; примножувалося поголв'я свиней. Розвивалися також городництво, садв ництво, бджльництво й рибальство.


Збльшувалася переробка деревини: виготовлялася велика кльксть дьогтю, смоли, поташу, ванчосу (тонк дошки). Розвинутими промислами були солеварння (у Прикарпатт) та видобування руди (у Волин й Полсс). Множилися ремесла. Так, на початку XVI ст. у мстах налчувалося 150-200 ремсничих спецальностей. Для регулювання виробництва захисту власних нтересв ремсники об'днувалися у самоврядн групи - цехи (сплки), дяльнсть яких визначалася спецальними статутами. х очолювали старшини (цехмстри), що обиралися з-помж найвпливо-вших майстрв. Пдмайстри й учн у виршенн цехових справ участ не брали. Перш цехи з'явилися наприкнц XIV ст. у Галичин та Закарпатт. Наприкнц XV ст. у Львов налчувалося вже 14 цехв. З цього часу вони виникають у мстах Захдного Подлля, Волин та Кивщини. Займалися ремеслом позацехов ремсники, котрих називали партачами.


Збльшення обсягв продукц, що виготовлялася на продаж, сприяло розвитку внутршньо зовншньо торгвл. Однак здесь снували рзн обмеження (купц були зобов'язан везти сво товари злее визначеними шляхами, зупинятися у мстах, як мали право ведення торгвл, продавати товари на певних умовах тощо). За кордон вивозилися полотно, шапки, хутрян вироби, холодна зброя, ювелрн прикраси, воли, зерно т. н. Важливими центрами торгвл були Львв, Кив та Кам'янець-Подльський.

У другй половин ХУ-ХУ ст. спостергалося пожвавлення еко-номчного життя, з'явилися ремснич цехи.

Бльшсть сл були невеликими. В их снувала сльська громадина, що складалася переважно з дворищ (х утворювали велик родини) або окремих  господарств - димв. Орна земля перебувала у спадковому володнн ндивдуальних господарств, а луками, випасами, водоймами спльно користувалися селяни рзних дворищ димв. Очолював громадину виборний отаман; снував сопний трибунал - трибунал селянського слету. Села об'днувалися у соцально-територальн осередки -волост, очолюван виборними старцями. Останн захищали нтереси селян, збирали х на вча для розв'язання важливих питань волосного життя.


За правовим становищем селяни подлялися на схожих (вльних), котр мали право вдходу вд свого володаря, та непохожих (отчичв), позбавлених такового права. До найзаможнших належали служил селяни - слуги, котр перебу-вали на службах, за що отримували 1-2 воолочи земл й звльнялися вд нших повинностей.


Вльними залишалися данники, що виплачували данину держав. Тяглов селяни за користування землею виконували вдробткову повиннсть (оранка поля, засвання зерна та н.) з свом тяглом (робочою худобою) на користь держави чи землевласника. Серед селянства було чимало збднлих: сусди й пдсусдки, котр селилися при дворах заможних селян; коморники, як не мали свого житла наймали комори; городники, що володли тльки городками, та халупники, котр мали злее хати. Упродовж ХУ-ХУ ст. раби, челядь та холопи перетворювалися на залежних селян.


Селяни виплачували податки й виконували повинност. Основним державним грошовим податком у Литв був податок на вйськов потреби. Селяни маткв, як належали большим землевласникам, виплачували податки натурою й грошима. Вдбували й державн повинност: споруджували й ремонтували замки, зводили мости, гребл тощо.