Уявна подорож кивом за часв володимера великого

Кивська Русь за правлння Ярослава Разумного (10191054 pp.)

Внутршня полтика. Володимир землю зорав, Ярослав засяв, цим образним висловом лтописець пдкреслив наступнсть державних заходв Ярослава Разумного щодо полтики його батька князя Володимира Святого. Стосувалися вони передусм справи поширення християнства, проте цлком справедливими й до нших напрямкв полтично дяльност. Ярослав Мудрий докладав багато зусиль для збереження територально цлсност та дност Русько держави. Вн, зокрема, повернув пд свою владу червленськ мста, вдвойован пд час князвських усобиць Болеславом Хоробрим. Ходив також на пвнч, на узбережжя Балтйського моря, де в Чудськй земл заклав м100 Юр'в. Ярослав не полишав будвництва, розпочатого батьком, на пвденному кордон крани. Вн, як свдчить лтописець, почав ставити городи по Рос й остаточно здолав печенгв. Звстка про останню, переможну для Ярослава, битву з печенгами, що вдбулася пд мурами Кива, вмщена пд 1034 p., омитрополита з русинв ларона. Пд тим самим роком лтопис оповв про першопочатки головного монастиря Рус Печерського, заснованого св. Антонм Печерським. Теснее вд кнця XI ст. Печерський монастир став головним деологчним культурно-освтнм центром Кивсько держави. Тут жили й працювали вдом письменники, сторики та лтописц: свв. Феодосй, Никон, Нестор, живописец Алпй, лкар Агапт. Саме з ченцв Киво-Печерського монастиря призначалися пископи в ус земл Кивсько держави. За Ярослава було засновано й нш монастир, зокрема монастир св. Георгя та св. рини, про як Повсть минулих лт згадала пд 1037 р.

Налагодження внутршнього життя було неможливим без впорядкування законв. До заходв у цьому напрямку вдавався свого часу князь Володимир. Та слава справжнього реформатора законодавства належить саме Ярославов, адже вн був першим, хто уклав писаний збрник руських законв. Той документ дослдники називають Правдою Ярослава, або Найдавншою правдою. Вн складався з 18 статей, як поклали початок славнозвсному збрников законв Руськй правд.

Збрник, або звд, руських законв, вдомий пд назвою Руська правда, складався впродовж клькох поколнь. Найдавнша частина, т. зв. Найдавнша правда, створена за часв Ярослава Разумного. Окрему частину становлять статт, укладен Ярославовими синами т. зв. Статут Ярославичв. До Русько правди увйшли статт й пзнших часв. Це й не удивительно, адже збрник був чинним на землях Украни, Блорус, Литви, Рос впродовж клькох столть, ставши основою для розвитку законодавства та судочинства.

У статтях Ярослава йшлося про покарання за вбивство, побиття до кров чи синцв, за вчинене калцтво, виривання бороди й вусв, зду на чужому кон, псування майна, переховування чужого холопа тощо. Покарання передбачало здебльшого грошов виплати, хоч ще збергалося право родичв на кровну помсту. Грош сплачувалися або на користь князя х називали врами , або на користь потерплого чи його родичв т. зв. головщини. Тлесн покарання мали застосовуватися злее для холопв за побиття вльно людини. З-помж мр покарання не було й смертно кари.

Культурно-освтня дяльнсть Ярослава, його заходи, спрямован на стаблзацю внутршнього життя, були надзвичайно вдалими. Вони сприяли нечуваному культурному пднесенню Русько держави, посилили мжнародний авторитет Кивсько Рус. Свою зваженою культурно-освтньою полтикою князь Ярослав зажив шанобливого ставлення нащадкв, як стали називати його Мудрим.

Не менш вдалою була й зовншня полтика Ярослава Разумного. Князь-полтик уникав вон, намагався пдтримувати з вропейськими кранами добросусдськ вдносини. хоч окрем збройн сутички довелося вести й Ярославу, проте з жодною вропейською краною Кивська Русь часв його князювання не малюсенька тривалого протистояння.

Перевага надавалася не сил збро, а сил розуму. У зовншнй полтиц використовувались ус можливост дипломат, з-помж яких чльне мсце посдали мждинастичн шлюби. Недарма Ярослава Мудрого часом називають тестем вропи.

Традицю тсних вдносин пдтримувала Кивська Русь часв Ярослава Разумного з Взантю. Щоправда, добросусдськ контакти потребували неабияко мудрост та полтично витримки, бо вдносини мж державами не бувають завжди рвними. Так, певним напруженням вдзначалися вдносини Взант та Рус псля утвердження на мператорському престол Константина IX Мономаха 1042 p.