як змни вдбулися у становищ укранських мщан у 14- 15 ст.

ВXIVXV ст. у господарському житт населення укранських земель вдбувалися помтн змни. Важливою рисою його розвитку в цей час стало зростання великого феодального землеволодння. Вже наприкнц XIV ст. на укранських землях нараховувалося клька десяткв латифундй (вотчин) великих приватновласницьких земельних володнь з натуральним характером господарювання, в яких застосовувалися напвфеодальн форми прац залежного населення. Основними джерелами зростання большого землеволодння були великокнязвськ дарування, захоплення общинних земель, купвля маткв у хнх власникв, освоння нових земель.

Переважна бльшсть земель була сконцентрована у володнн больших магнатв: Острозьких, Чарторийських, Радзивлв (Волинь), Ружинських, Заславських, Немиричв (Кивщина, Подлля), Замойських, Потоцьких, Язловецьких (Брацлавщина та Подлля). Зосередження земель у руках магнатв обумовлювало х наступ на територ права селянських общин, що виявлялося у привласненн общинних земель, закабаленн селян, призначенн на виборн посади свох намсникв тощо.

Зростання большого феодального землеволодння обумовлювало яксн змни у формах органзац прац. У XIV-XV ст. вдбувався нтенсивний розвиток товарно-грошових вдносин, швидко зростав ринок сльськогосподарсько продукц. За цих умов велик землевласники, реагуючи на потреби ринку, перетворюють сво господарства на фльварки багатогалузев господарч комплекси, як базувалися на постйнй щотижневй панщин залежних селян були зорнтован на товарно-грошов вдносини, хоча збергали чимало рис естественного господарства.

У XV ст. набули поширення ярмарки (вони постйно снували у Львов, Кив, Галич, Луцьку та н. мстах), що було першою ознакою становлення ринку. Саме у цей час укранськ земл потрапили в орбту активних торгвельних вдносин. Псля захоплення турками Константинополя (1453 р.) держави, як були традицйними споживачами взантйського зерна (таля, Франця та н.), переорнтували свою торгвлю. Основним перевалочним Пт зернового експорту 100 м100 Гданськ на Балтйському мор, що спричиня стотне пожвавлення виробництва зернових у Польщ та на укранських землях. Зростання цни на худобу в захдновропейських кранах також активзувало розведення на продаж. На ярмарках у Львов, Луцьку, Галич та нших мстах волв продавали тисячами, потм вони переганялися дал на захд. Дйшло навть до того, що в цей час саме воли стали виконувати роль грошв.

Торгвля вдбувалася в умовах численних обмежень. Наприклад, купецьк каравани могли рухатися злее по визначених у королвських та князвських указах шляхах. З 1343 р. вдома "татарська дорога", що водила з Нмеччини в Орду через Кракв, Львв, Кам'янець, Кив. Це був на той час, фактично, диний шлях торгвл вропи з сходом. нший важливий шлях мжнародно торгвл проходив вд Кафи (тепер Феодося) через Кив до Москви Новгорода. Торгвля вдбувалася в спецальн торгов дн та пд час больших ярмарок, як влаштовувалися злее клька разв на рк. Торгвлею займалися купц та ремсники, що могли збувати злее продукт власного виробництва.

У XIVXV ст. став помтним процес урбанзац. Поступово вдроджувалися мста, спустошен пд час монгольсько навали. У цей перод укранськ мста збергали феодально-аграрний нрав. Мщани займалися землеробством, скотарством, промислами частково ремеслом торгвлею. При цьому вони перебували у залежност вд магнатв й подбно до селян виконували повинност, сплачували м натуральний податок, нколи грошима. Водночас значн зрушення, як вдбувалися за мськими мурами, спричиняли нов явища процеси. Активзуться розвиток торгвл ремесла, як поступово стають основними заняттями мешканцв мст. Поглиблються спецалзаця ремсництва