бблйн сюжети у вршах росйських поетв

Iз часiв середньовiччя i до наших днiв лiтература черпа з Бiблi теми, сюжети i мотиви, переосмислюючи х вiдповiдно до вимог та iдей свого часу. Найбiльшою популярнiстю серед укранських письменникiв користувалася притча про сiяча, що пояснються просвiтительською функцiю лiтератури, прагненням вiдкривати народовi очi на його життя. До не не раз звертався Тарас Шевченко (Чигирине, Чигирине, поеми Сон i Кавказ, Саул, Не нарiкаю я на Господа) i Пантелеймон Кулiш (Дума, Старець, Неньчина пiсня). Цю притчу у демократично-просвiтительському дусi перетлумачують Юрiй Федькович (Нива, Дикi думи, Думи мо, дiти мо) Михайло Старицький (На новий рiк, Нива). Значну популярнiсть в укранських письменникiв мали притчi про таланти, блудного сина, любов, багача i бiдного Лазаря, про терен. Наприклад, Тарас Шевченко (Сказка про блудного сина), Iван Франко (Дума про Наума Везумовича, Сказка про терен), Леся Укранка (У пущi), Павло Грабовський (До сестри).