твр на тeму як дива мeнe оточують

Багато з мох однолткв вважають для себя вже досить дорослими для того, щоб не врити в чудеса. А я не так давно зрозумв, що все не так просто.

Був холодний зимовий вечр. Я повернувся з школи додому. Я зняв рюкзак, роздягнувся та поставив чайник, на ходу привтався з батьками та пшов включати компьютер'ютер. Заваривши чай, я заглибився в сплкування з друзями. довго б могло тривати сплкування, але щось насторожило мене.

Подумавши, я зрозумв, що мене насторожила неприродна тиша, що панувала в хат. Нхто не бгав навколо, не питав, як справи в школ, не змушував робити уроки, не лаявся за марне просиджування часу в соцальних мережах та комп'ютерних грах. Здесь я згадав, що батьки, если я заходив на кухню, не звертаючи на мене уваги, застигнули над чимось у кутку.

Виршивши дзнатися, в чому справа, я встав з компьютерютерного мсця та почув тоненький, жалбний стогн. Я навть не вдразу визначив джерело. Вийшовши на кухню, я побачив батькв, застиглих у кутку. А перед ними я побачив нашу кшку Марусю, що лежала на пдлоз на згорнутй в четыре раза вовнянй ковдр. Поруч на ковдр виднлися влажен плями. Кшка лежала, прикривши оч та жалбно нявкала.

Спочатку я злякався та, схопившись за мамину руку, запитав: Мам, а що з нею?. Не бйся, - вдповла мать , не обертаючись. Просто в нашо Марус быстро з'являться кошенята. Дивись. Мама обйняла мене за плеч та ми ще довго стояли разом , не кажучи ан слова, спостергали за народженням кошенят. Ще довго псля цього я перебував пд враженням побаченого.

А если через клька днв мать поклала мен в руки крихтного, ще слпого кошеняту, я подумав: Ось же воно, маленьке чудо, лежить у мене в руках. тод ввечер я теж бачив чудо. Волшебство народження нового життя. тод я зрозумв, що чуда снують, вони оточують нас, потрбно тльки озирнутися придивитися уважнше до звичних на перший погляд речей.



Оригинал http://ycilka.net/tvir.php?id=819ixzz4zZbHDrf5