на як чотири пероди подлив Франко творчсть т шевченка

Розвиток поетично творчост Шевченка

ван Франко

Поетичну творчсть Шевченка можемо природно подлити на чотири пероди, як суттво вдрзняються мж собою.

Перший перод вд 1838 до 1843 р., тобто вд звльнення з крпацтва до першо подорож на Украну. Тут Шевченко стоть ще на романтичному грунт, пише балади сентиментальн думки, склада невелик, а згодом бльш сторичн поеми, внцем яких поема Гайдамаки, розпочата ще 1838-го, а закнчена 1841 р., безсумнвно, пд впливом повст Чайковського Вернигора, хоч в базу змсту поет поклав оповдання свого дда народн легенди про Колвщину. У свох поемах Шевченко деалзу козаччину з гетьманами, вйськовими походами пожарами. Але й здесь теснее виявляться нахил поета до реалстичного трактування предмету, до аналзу людських почувань до суто психологчних заморочек. Цього ж першого пероду зявилися чудова мелодйна поемка Катерина гарний кусок Маряна-черниця.

У другому перод, який трива вд першо подорож на Украну аж до увязнення поета навесн 1847 року, генй Шевченка обширно розправля крила, з большою мощью вдаря в рзномантн струни. Романтична струна не одразу переста звучати ще й тепер Шевченко пише деяк балади, але суто баладний тон у их поступово слабне замовка, а переважають щораз потужнш ноти психологчного суспльного аналзу.

Козацька традиця вдлунються також у поемах Невольник Чернець (остання розпочата ще на свобод, але написана вже в оренбурзьких степах), але вона вже не становить головного мотиву поеми, а радше реквзитом делкатного психологчного аналзу. Романтична навнсть поглядв на рдну сторю поступаться мсцем критиц, не раз дуже гострй; у хвилини зневри поет готовий вддати половину свох найкращих лт, аби злее забути давню сторю. З рамок нацонально релгйно боротьби чуття поета вириваться на широке поле одвчно борн людського духу за поступ свободу вн пише вана Гуса Кавказ, де зичить успху тим самим черкесам, як вбили його компаньона де Бальмена. З ншого боку, з укрансько нацонально позиц Шевченко перебегать на позицю суспльну, пднма могутнй глас в оборон крпакв пдноситься на високе становище вчителя, народного пророка, звинувачувача полтичного суспльного деспотизму. Але поруч з цим з-пд його пера виходять так прегарн реалстичн образки з народного життя, як Наймичка, в якй поет з большим захопленням змалював вияви жертовност, продиктовано материнською любовю.

Несподване, страшне нещастя пдтяло цю широку поетичну творчсть, знищило навть деяк вже написан твори, як, наприклад, поему про Гуса. Пд тиском вйськово дисциплни Шевченков важко було й думати про таку широку поетичну творчсть. Пд впливом суворих людей ще суворшо природи киргизьких степв поет самозаглиблються, аналзу для себя самого вилива на папр власн тугу страждання. Перод ц друго невол поета це перод лричних псень, почасти глибоко субктивних, а проте не позбавлених широкого суспльного полтичного обрю, почасти надзвичайно оригнальних характеристичних переробок укранських народних псень.

Нарешт, четвертий перод то час вд 1858 року до смерт поета. Лрична поезя, розпочата в невол, звучить здесь отдал, набира сили розширються аж до могутнх акордв Оди до свтла, яку можна назвати натхненним апофеозом свтла, свободи поступу.

Характерною особливстю цього перхвалу повернення геня Шевченка до реалстичних тем. мпульс до такого повернення отдало, безсумнвно, вчитування в Бблю, й зокрема в Псалтир Книжки Пророкв, в Апокалпсис. Ясна рч, що саме з цих творв Шевченко уклав соб свордну сторософю, що з их черпав сво думки про майбутн, в якому передбачав якийсь большой катаклзм денек суду за сповнен тепер грхи.