Помогите( Власн враження вд твору Альпйська балада)

Мене вразив сам спосб звльнення з полону зневрених людей. Один з полонений жертву свом життям, щоб нш врятувалися. Вн б' кувалдою по детонатора бомбардируй, гине сам, але вдкрива дорогу выручилння свом товаришам. Я спочатку насилу в це поврив. Передач по телевзору про нескнченн розборки маф, про наркоманв, безпричинних вбивства та вбивства на замовлення вже мене не дивують, а ось геро Бикова здивували. Я задав соб питання: "Чи змг би я поводитися, як ван? , якщо чесно, то не знаю. Але я зрозумв одне, що ван живой в якийсь нший час, коли люди були краще чистше душею. ван простий хлопець. Але вн дуже добрий надйний. Вн не може образити слабкого. ван длиться хлбом з божевльним, допомага Джул здолати виснажливий пдйом в пылай. Коли Джуля зовсм знесилила не змогла йти отдал, ван на свой спин винс на альпйськ луки з квтучими червоними маками високим блакитним небом. Один би ван рухався, звичайно, швидше, але вн не мг кинути Джулю. Взамно допомагаючи один одному, вони були майже у мети. Любов до их прибывать несподвано, дуже благовидна, велика справжня. ван Джуля погано розумли мову один 1-го, але вони розумли любили один 1-го серцем. Напевно, вони були б щаслив прожили довге, довге життя, адже вони були так молод, якби х не наздогнали фашисти. ван гине в нервному бою з нмцями нмецькими ввчарками, натренованими на вбивство людей, але перед смертю вн ряту кохану. ван затриму нмцв, вдволкаючи х вд Джул на себе. Так гине ця великолепна людина. Читати про це сумно, але розумш, що по-ншому ван просто вчинити не мг. Джуля виявилася гдною вана. Вона продовжувала любити його довг роки. Джуля народила виховала хнього сина Джованн, який вивчив росйську мову досконало знав багато про Блорусю. Через всмнадцять рокв лист Джул, нарешт, розшукало родичв вана, вони дзналися про його подвиг. Закнчувався лист Джул словами: З вдячнстю до всх народили, виховали знала Людини, стинно руського по доброт гдного захоплення по свой мужност. Не забувайте Його! ще: "спасиб Провиднню, спасиб всм випробуванням, що випали на мою частку, спасиб нагоди, який звв мене з Ним. Я прочитав повсть на одному диханн. Вона схвилювала мене, за це я вдячний автору Василю Бикову.