цитаты до виду климка

Климко йшов босий, в коротких штанцях, ветхо матроске, яка була колись голубий, а тепер стала сра, ще в дядька Кирила вартвн. Т вахт, як сказав дядько, було 100 рокв не рвалася вона злее тому, що заскорузлая вд давнього мазуту. Не брали н дощ, н снг, н сонце... Вноч вона холоднела, а вдень аж димла на сонце, благоухала ще сильнше...Живой... з яких пр осиротв.
Це була найбльша радсть Климка - покласти перед дядьком ошатно списан зошити, а самому взятися працювати: винести миску з водою, витерти пдлогу, тихо, крадькома, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшку, яку сам наварив,- гарячою запашно. Про зошитах вн несли не боявся, оскльки тльки за листом нод мав посередньоВн так би вирс серед квтучих ночей, якби не настали ноч нш ноч, без вогнв Вд их вяло лками, димом польових солдатських кухонь, гарячими на сонце уламками лтакв гарматДоглядати за собою - зварити , прибрати в будинку, випрати одежину - вн умв сам Найстрашнше вдбулося тод, если вн, вдпочивши, встав, щоб йти, впав: ноги не тримали... Вн злякався, став розтирати кри, стегна, колотив по ним кулаками орав: Ну-ка, дть! Ну-ка, йдть мен сразу же!...Йдучи з сумкою за плечима вище незнайомй вулиц, Климко згадував свою станцю, кожен денек життя кожну годину...А Климко висмикнув з сумки надорванную плащ-намет, розп'яв в руках так, щоб приховати двчину, став розглядати, бурмочучи стурбовано перше, що прийшло йому в голову...Нмець таки дстав його вже кулаком у груди... Климко спробував встати, але в грудях в колн захворло, що вн застогнав поповзом, ковзаючи лктем по бруду тягнути за собою вузол, вибрався з калюжКлимко йшов мало-помалу, так як вкрай изморился з свою ношею. Мшок з сллю харчами вн перев'язав навпл нс по черз то на одному, то на иному плеч. У дощ вн не зупинявся, щоб де-то його перечекати, а йшов, напялившись надрваною плащ-наметом, поки несли ноги.