коротко про  твр гуси лебед летять 

Серед багатьох творв Михайла Стельмаха окремо стоять дв повст Гуси-лебед летять, Щедрий вечр. Автобографчн за свом змстом, вони передають ту атмосферу, в якй зростав формувався маленький Михайлик, розкривають тамниц його дитячих переживань мрй. Ми бачимо героя у звичайних щоденних клопотах сльсько людини: вн пасе конячину, збира гриби, ягоди, допомага батькам по господарству. Але життя його не можна назвати срим буденним. У свт дитинства хлопчика неначе злились в одне два начала: казкове реальне. Так зроста вн серед чудово загадково природи, врячи й не врячи в тамницю жар-птиц, виглядаючи по садках левадах лто, яке залиша по соб то розквтл суниц, то стигл вишн. Михайлик непосидючий, беш-кетливий, , разом з тим, доброзичливий чуйний. в Михайлика ще одна риса, яка видля його з-помж нших дтей : слабсть або дурсть, за словами односельцв невситима жага до читання. Михайлик чита все пдряд, що не встигли докурити в сел. Заради можливост читати вн терпить багато прикростей: наркання матер, глузування нших дтей. Але той потяг до знань не залишився марним: Михайлик ззадоволенням успхом обучаться в школ. Вража розповдь його про батькову кирею. В нй носив його батько до школи взимку, коли Михайлик не мав взуття, я малюсенько не заплакав з жалю, з т радост, що батько не дасть мен покинути науку. з вдячнстю згаду Михайло Панасович про всю свою смю. Не-освчен, бдн люди мали красив шляхетн душ. Мати перша в свт навчила мене любити роси, легенький ранковий туман, вона першою показала, як плаче од радост дерево, если надходить весна. З особливою теплотою сказать Стельмах про сво дда й бабушку. Жодна крихтка житейського бруду не виповзла з двору мох ддв, недобре слово з хнх вуст не торкнулась жодно людини. А з незвичайно делкатност ддуся дивувалися потроху пдсмювалися сусди. Бо де ж видано так жалувати в селянств жнку, як жалував вн? Справжню науку проходить Михайлик, спостергаючи життя дорослого свту. Вн бачить по-свому сприйма не тльки благо, а й злобно. Нестатки у власнй см навчили спвчувати чужому пламенею, глибоко вража його будь-яка несправедливсть. Палко протесту дитяча душа проти людсько зажуч-ливост, нечесност, пдступност. Вчинки Юхрима Бабенка, см сльського священика, братв батька викликають у хлопця обурення. Прямо над нашою хатою пролтають лебед так починаться перша повсть. Цим образом вона завершуться. Гуси-лебед свордний символ Михайликового дитинства, який ся йому все доросле життя. Недарма ж бо Гуси-лебед летять над мом дитинством, над мом життям!