Ця двчина -не просто так, Маруся.Це- глас наш. Це - псня

Маруся Чурай одна з найбльш загадкових постатей укрансько стор. Псн, як склала двчина-легенда, ще й дос бринять у памят народу. Тому не удивительно, що письменниця Лна Костенко захотла вдтворити цей образ на сторнках свого роману у вршах, вдродити його, пдняти з сивого попелу давнини та оживити на мить. Або ж на вки. То якою ж головна героня у роман Маруся Чурай Лни Костенко?

У першому роздл ми бачимо горду двчину, яка ма почуття гдност, нрав та честь яко не зламати зовншнм обставинам. Хоч як намагаться Бобренчиха видушити з Марус бодай одну сльозину, все ж Чуравна 100ть непорушно. Вона не хотла, аби юрма дзналася про душевн переживання. Несли б ця горда двчина не виказала сво почуття, не хотла вона й приймати допомогу вд стороннх.

Нема няких сумнвв, що Маруся була напрочуд обдарованою. талант складати та спвати псн навть допомг й зберегти життя. Усю душу, вс старання вкладала двчина у сво твори. Тому вона справжнм митцем, непересчною особистстю.

Звичайно ж Маруся була ще й сильною та смливою, як батько Гордй Чурай. Це видно з того, що головна героня не боться глянути у вч смерт, свй вирок вона прийма з холодним споком. Сидячи в темниц перед стратою, двчина сподваться на скору зустрч з Богом. У цьому й виявляться хоробрсть та непохитнсть духу.

Ще одню отличительною рисою Чуравни було те, що вона поважала свох батькв, була люблячою дочкою. Вона захоплювалася тим, як батько й мати кохали одне 1-го, та мряла, щоб й толика отправила таку ж любов. Маруся переживала за те, як матр прийме звстку про погибель доньки. Про долю неньки двчина клопоталася бльше, нж про свою власну. Поважала героня й свого батька. Адже при кожнй нагод вона найтеплшими словами згадувала замечательного вона, його подвиги та чесноти.

Тльки от у коханн Маруся не була щасливою. Вона мряла про стосунки, як у батькв, тому й намагалася знайти идентичен риси нраву мж Грицем та батьком. Але марно: хн стосунки не призвели до взамного щастя, адже Григорй був зовсм ншою людиною, вн не пдходив Марус. До того ж Бобренчиха не могла змиритися з тим фактом, що головна героня була розумною. А тако невстки жнка не хотла. Двчина вимряла сво кохання, яке розбилося вщент об реальнсть. Адже парубок, в якого вона була закохана, обрав ншу.

Але нод Бобрекно повертався до Марус, а та приймала його. з цього можна зробити висновок про те, що двчина здатна була до самопожертви заради кохання. Вона завжди була готова зрозумти хлопця.

Також ми бачимо, що Маруся Чурай була чутлива до краси. Пд час подорож до Кива двчина з захопленням спостергала пейзаж рдно земл. й все здавалося дивом, красота природи надихала , розвювала тугу герон.

Таким чином, Маруся Чурай в однойменному сторичному роман у вршах Лни Костенко поста перед читачами гордою, незалежною, смливою двчиною. Яка до того ж умла кохати по-справжньому, була дуже гарною та талановитою, а також чутливою до краси.