Що сприяло на вибр освти Нечуя-Левицького?

Вагомою думка дослдника М.Мандрики про те, що питання освти  завжди цкавили .Нечуя-Левицького як учителя. На Укран, в Польщ, Молдав митець вдчував складнсть навчання школярв "чужою" мовою  Мабуть, саме тому й повстав проти русифкаторсько полтики запроваджено офцйною школою, протестував, щоб не пригнчували не нехтували нацональною мовою. З цього приводу письменник написав клька статей, серед яких стаття "Органи росйсько парт", у якй создатель висмяв полтику обрусння з боку царського уряду. Вн зазначав, що у школах запроваджували класичну грецьку латинську мови, "щоб ними забивати голови учням, вдволкати х вд революцйного впливу передово вропейсько думки; проте грецька латина вбивали в молод не злее думку, а й здоровя. Цей виступ проти реально науки, естественно стор, перешкоджав прогресу, тягнув школу назад".

Як писав .Нечуй-Левицький, "Хто ж з нас буде любити того, хто  звязу нам руки, суне нам свою мову, виганя з Украни нашу укранську нацональнсть, забороня нам любити свй люд, дбати о його освт? Хто ж подяку за таку ласку? Ми не хочемо н "обрусння", н ополячення, не мадьяризац, хочемо зстатися русинами-укранцями не возможно знущання над нами, робити експерименти всяко пропаганди над пятнадцятьма з половиною мльйонв нашого укранського народу".

Нацональн почуття .Нечуя-Левицького весь час травмувалися, бо вн постйно вдчував зневагу до укрансько мови, культури. Тож не удивительно, що нацональна дея домнувала як у його художнх творах, так лтературно-публцистичних статтях ("Сьогочасне лтературне прямування", "Укранство на лтературних позвах з Московщиною"). Дожовтнева критика звинувачувала .Нечуя-Левицького у пропаганд буржуазного нацоналзму. Однак ми погоджумся з правосудною думкою дослдниц Н.Знченко про те, що "весь "нацоналзм" .Нечуя-Левицького полягав, власне, у прагненн вдстояти право народу говорити рдною мовою розвивати свою культуру".