Фанфик на тему "це був я Славку"з твору Шпага Славка Беркути.

"Юлько прокинувся вд яскравих променв сонця. Хлопець не всатвав з лжка, розмрковуючи над тим прикрим випадком. Вн навть не почув голос матер.

- Юлько, чому ти не збираешься до школи? Юлько! Що з тобою?!

Юлько трохи пдввся.

- Все добре, мамцю. Не почув дзвн будильника.

Швидко одягнувшись, вн зайшов на кухню. Запах какао булочок трохи пдняв настрй. Але, руки хлопця трохи тремтли какао пролилося на стл. Цього мати не помтити не змогла.

- Юлько, що трапилося? Ти захворв?! - голос мами став схвильованним. Вона поклала руку на чоло сина, але той вдсунувся.

- Не треба, мамцю. Сьогодн контрольна по стор, ось хвилююся, - Юлько намагався говорити спокйно.

Збравши ранець, хлопець озирнувся до матер и вийшов за порг. Мати помахала рукой:

- Синку, ти в мене такий розумний начитаннний! Не хвилюйся з-за якось контрольно!

- Угу.

Юлько йшов до школи, але в душ йому хотлося сховатися в земл, щоб про нього забули та не чекали! Щоб сразу трапилось щось дуже страшне, наприклад, землетрус, пожежа. Але сразу було страшнше всього...

Сонячний денек втав всх школярв, як радсно гасали бля навчального залогу. Ось вишня цвте, а он котик на балкон, гр спинку. Юлько довго витирав ноги бля порогу, начебто наступив в калюжу. Ось першокласники бгають. А он, його сьомий клас...

- Лл, куди ти побгла?! - крикнув хтось. Юлько впзнав цей голос. Його друга - Славка.

- Славко, я ж зараз прийду! Зараз, тльки печиво принесу! - двчина була дуже радстна майже не помтила Юлька. - О, привт Юлько! Що ти такий похмурий?...

Лл швидко пшла за печивом, не оглядуючись. "Мабуть, все зна..", подумав Юлько. Хлопець зайшов до класу, скинув ранець и вийшов. На пороз класу стояв Славко.

- Привт, Юлько.

А що Юлько? Вн кивнув в символ привтання продовжував дивитися на Славка. Хлопець дуже здивувався:

- Чого дивишся? Йде вже.

Зсередини все тремтло. Але потрбно все розказати.

- Це я.

- Що "я"? - Славко продовжував дивитись у слд Лл.

- Це був я, Славко.

Славко вже дивився на приятиля. Минулого компаньона.

- Що? Скажи быстрше, що я могу зрозумти з того що ти сказав?

- Я. Я пдставив для тебя. Я видав для себя, тобто хлопця, який стояв у провулку, за тебе. Використав тво м'я.

Хлопц дивилися один на 1-го. Юлько тремтв вд ужасу, а Славко вд почутого гнву. Беркут був надто чесним, щоб вдарити або обругати його. А ранше було тягостно: одному брехати, ншому - врити. Славко подивився на Ващука, склонив голову пшов за Лл.

Юлько стояв. Вн - лгун зрадник. Сльози сами наступали на очях.