Твр на тему "днсть природи свту дитячо душ у повст

Дитинство це час мрй безкнечних вдкриттв, час, який згадуться потм, немов казковий, повний вражень щастя, радсних днв малюсеньких прикрощв. Саме таким, мабуть, поставав цей час в спогадах великолепного укранського письменника Михайла Стельмаха, який народився в мальовничй мсцевост на Внниччин. Згадувалася йому матнка, така добра, ласкава, невтомна трудвниця, котра навчила свого сина любити кожну травинку, милуватися росою вранц та заходом сонця ввечер, вслухатися в бентежн звуки дальних дзвонв, що х струшують на землю з високого пднебесся от казков гуси-лебед, повертаючись весною з дальнего вирю.

Уся отчизна, що оточу малюсенького Михайлика, це добр й мудр трудвники: мати, батько, дд Дмян, колишнй крпак, дядько Микола, якого прозивали Бульбою, бабуся, яку дуже любив. Саме вони вчать хлопчика бачити красоту в цьому свт, докладати свох рук до створення навколишньо краси, бути сильним чесним.

Образ гусей-лебедв, такий наче казковий, 100 основним мотивом твору, эмблемой чистоти людей прац, эмблемой хньо духовно щедрост: ... Прямо над нашою хатою пролтають лебед. Вони летять нижче розпатланих, обвислих хмар струшують на землю бентежн звуки дальних дзвонв. Дд говорить, що так спвають лебедин крила. Ми з Любою пдймамо голови до неба, до святково блих хмар бачимо, як прямо з них вилтають гуси-лебед натрушують на хати, на землю в душу, свою лебедину псню. Цей образ утлю у соб й ту казковсть, яко сповнене дитинство, стають ключовим у спогадах письменника про той час, що свдчить про його душевну чистоту, про те, що на все життя зберг вн здатнсть мряти дивуватися, наче дитина.

Лебед стають також эмблемой вдродження земл, життя, радост: Принесли нам лебед на крилах життя, каже дд Дмян, Тепер, внучку, геть чисто все почне оживати: скресне крига на рчках та озерах, розмерзнеться ск у деревах, прокинеться грм у хмарах, а сонце своми ключами вдмкне землю.

Повсть сповнена величезно пошани до трудвникв земл, до старших, до всх, хто создавать красоту й життя.

У повст Гуси-лебед летять Михайлов Стельмаху вдалося втлити вдвчне ставлення нашого народу до сво рдно земл, до прац, до людини на цй земл, вдобразити дитяче бачення свту, сприйняття краси, любов й мудрост.

... От принесли нам лебед на крилах життя, разговаривать до неба до земл мй ддусь... У його руц весело поблимку струг, яким вн донедавна вистругав шпиц...

... Святий Дух з нами! що це за хлопець! Знову припав до чогось, наче замовлений. Та спомянись мусорятайся нарешт, бо осьдечки сразу усе полетить у пч!

Привв, Насте Василвно, вам свого школяра. Може, з нього буде якийсь толк.

(Батько)

А я таки довго шукав . Три роки в сдл проздив. Тому доля й нахилилась до мене...

(Парубок, наречений Маряни)

Увесь пде в мене, це, по нас обох теснее видно, в хат стало весело, а мен й за хатою свтило сонце...

(Дядько Микола)

... Прямо над нашою хатою пролтають лебед. Вони летять нижче розпатланих, обвислих хмар струшують на землю бентежн звуки дальних дзвонв. Дд разговаривать, що так спвають лебедин крила. Ми з Любою пдймамо голови до неба, до святково блих хмар бачимо, як прямо з их вилтають гуси-лебед натрушують на хати, на землю в душу свою лебедину псню.

хороше, удивительно, радсно мен, малому, в цм свт...

А лебед летять, летять... над мом дитинством... над мом життям!

Принесли нам лебед на крилах життя, каже дд Демян, Тепер, внучку, геть чисто все почне оживати: скресне крига на рчках та озерах, розмерзнеться ск у деревах, прокинеться грм у хмарах, а сонце своми ключами вдмкне землю.