Виписати ептети метафори з поез "Мр" Укранка ЛесяУ дитяч люб

Виписати ептети метафори з поез "Мр" Укранка Леся

У дитяч люб роки,
Коли так душа бажала
Надзвичайного, удивительного,
Я обожала вк лицарства.

Тльки удивительно, що не принци,
Тамницею укрит,
Не вродлив королвни
Розум мй очарували.

Я дивилась на малюнках
Не на гордих переможцв,
Що, сперечника зваливши,
Промовляють свирепо: "Здайся!"

Погляд мй спускався нижче,
На того, хто, розпростертий,
До земл прибитий списом,
Говорив: "Убий, не здамся!"

Не здававсь мен величним
Той завзятий, пишний лицар,
Що красуню непокрну
Взяв оружною рукою.

Тльки серце чарувала
Бранки смлива вдповдь
"Ти мене убити можеш,
Але жити не примусиш!"

Роки люб, дитяч,
Як веснян води, зникли,
Але гомн вод весняних
Не забудеться несли.

Вн, було, мен луна
У безсонн довг ноч
днаться так удивительно
З взерунками гарячки:

Мр стеля надо мною,
Мов готичне склепння,
А глки квток сплелися
На вкн, неначе грати.

Од вкна до мене в хату
Червонясте свтло впало,
Чи то вуличне свтло,
Чи то полиски пожеж?

Що се так шумить невпинно?
Навсний, безладний гомн!
Чи в кров гарячка гра,
Чи вйна люту в мст?

Чи се лютий бль у мене
Тихий стогн вирива,
Чи то стогне бранець-лицар,
Знемагаючи на рани:

"Хто живий у сьому замку?
Хто здесь ма серце в грудях?
Приятелем будь, зйди на вежу,
Подивись на бойовисько!

Подивись на бойовисько,
Хто кого перемага?
Чи над лавами ще вться
Корогва хрещата наша?

Если н, зрву заво!
Хай джерелом кров поллться,
Будь проклята кров ледача,
Не за рдний край пролита!

Н, я чую наше меркло!
Ось воно все голоснше...
Завяжть тснше рани,
Шкода кров губити марне!.."

Так дитяч мр грали
Мж примарами гарячки.
А тепер? гарячка зникла,
Але мр не зникають.

не раз мен здаться,
Що сиджу я у полон
закута у кайдани
Невидимою рукою,

Що в руц у мене зброя
Неполамана зосталась,
Та порушити рукой
Не дають мен кайдани.

Глухо так навколо, тихо,
Не шумить гарячка в жилах,
Не вчуваться здалека
Бешеный гомн з бойовиська.

Так хочеться гукнути,
Наче лицар мрй дитячих:
"Хто живий? Зйди на вежу,
Подивися наокбло!

Подивись, чи в пол видко
Нашу чесну короговку?
Если н, не желаю жити,
Хай мен вдкриють жили,

Хай джерелом кров поллться,
Згину я вд згуби кров.
Будь проклята кров ледача,
Не за чесний стяг пролита!.."