Переказ уривку твору Климко

Климко прокинувся вд холодно роси, що впала йому на бос ноги, глянув на шлях пдбадьорив для себя збжить вн з гори й згрться. Вдалин рожевли крейдян гори, а десь мж их м100 Словянськ, бля якого сол бери скльки схочеш. А за склянку сол можна було намняти харчв.

Климко, псля того як посиротв, живой удвох з дядьком Кирилом, машинстом большого паровоза. Дядько прибывав з змни, питав, як здесь його помчничок, чи не боявся вноч. Климко охоче прибирав воду за дядьком, насипав йому гарячо запашно юшки, хвалився своми чепурними зошитами й очкував традицйного гостинця, якого той нколи не забував привезти з поздки. 1-го разу дядькв паровоз не повернувся з рейсу в нього влучила бомба. Загинули машинст його помчник. Климко залишився сам.

II

Климко йшов теснее восьму добу. хню станцю барак розбомбили нмецьк лтаки, хлопець залишився з тим, у чому був.

Сонце пригрвало в спину, а земля була холодна, пдошви босих нг пробилися як деревян. Хотлося сти останнй сухар, даний аптекарем Бочонком, був здений ще вчора вранц. Климко побачив город, де щойно вибрали картоплю, димок вд згасаючого багаття. У розворушених ямках хлопчик знайшов клька картоплин пдкрпився ними.

Ноги вдмовлялися йти, особливо псля ночвл. Климко колотив х з вдчаю, а потм почав розтирати легенько й перш клометри йти потихеньку.

III

Если згорла станця, Климко знайшов соб притулок у шахтнй ваговй. Вн перенс з погреба те, що вцлло картоплю, два кусники ветхого сала й клька цибулин. Спочатку було холодно й незатишно, докучали щури. Потм Зульфат, товариш Климка, вигнав нахабних зврят димом, допомг облаштувати кмнату. Тепер тут нередко збиралося шкльне хлопяче товариство, дивилося на розжарлу пчку-буржуйку, прислухалося до гуркоту нчного бою мряло почуваючи для себя на Робнзоновому остров.

Якось Климко та Зульфат зайшли й соб на рынок. Там якийсь бородатий дядько з села обмнював продукти на дорог реч. Зверхньо й грубо вибирав, що йому сподобалося. Люди ремствували, але робити було нчого.

Раптом хлопц побачили свою вчительку Наталю Миколавну. Вона стояла оддалк з немовлям, тримаючи в руках рожеву сукню, яку вдягала злее на свята. Бородань побачив плаття, захотв його взяти, але вчителька произнесла, що йому вона нзащо не промня. Бородань презирливо про не висловився, а Зульфат не витримав пошпурив у нього каменюку.

Хлопц запропонували Натал Миколавн жити у их, адже квартиру розгромили окупанти. Вони перенесли реч вчительки, а Зульфат роздобув колиску для малюсенько Ол.

Климко подумав, що запасв харчв на зиму м усм не вистачить, необхдно йти у Словянськ по сль, щоб було що мняти. Зульфат хотв з ним, але хлопець не дозволив, адже треба було комусь допомагати Натал Миколавн, та й ддусь його не пустить, а от вн сам соб господар.

IV

Климко пшов у мст за людьми, як рухалися в одному напрям на рынок. Скраю стояла двчина, продаючи гарну мрачно-вишневу у квтках хустку. Хлопчик зупинився бля не, а вона злякалася, помыслила, що вн злодй. Дядько, що сидв просто на земл й торгував саморобними тапочками, теж обзвався до двчини й сказав, що так вона нчого не продасть, хай поставить бля нього тачку йде мж ряди. Раптом почалася облава. Ловили двчат хлопцв для вдправки на боту в Нмеччину. Полца причепилися до двчини, але за не заступилися безногий дядько й Климко.

Двчина була дуже вдячна, запросила хлопчика з собою, бути й за брата, безногий швець подарував килимов тапочки й вимняв для нього сол. Потм умовив молодицю, щоб вона дала Климков ще сол, яка була у не вдома.

V

Если Климко отямився, то побачив для себя у лжку. Почав згадувати, що застудився в дороз, що пшов з тткою Мариною по сль до не додому. Виявляться, що вн був у гарячц, без памят цлих три н. Ттка його нагодувала, пшла по молоко для нього.

Ттка Марина й один знайомий залзничник допомогли Климков ссти в товарний вагон позда, який хав через його станцю. Там було вже клька донбасвцв. Прокинувся хлопець вд гуркоту. На дверях стояв нмець. Вн звелв виходити, а при виход бив усх ногою. Климко випав з вагона, зчухравши груди й колно. Це було Дебальцево, станця за шстдесят клометрв вд хньо.

VI

Другого денька Климко пдходив до сво станц. У нього був мшок з сллю, харчами, навть пляшечка молока, яка дивом не розбилася при паднн.

Раптом у вислку почувся пострл. Вд перезду бг якийсь чоловк босий, у солдатському галфе. За ним дво в чорному. Пролунала автоматна черга. Климко ойкнув впав. З пр0битого мшка потекла на дорогу сль.