продовження казки говорюща риба

 Тоб тльки й думки, що компаньон,  произнесла жнка.  На щось ншого в для тебя нема н часу, н очей. Ти вже хочби пильнував вилову, а то розтрусив на подвр' найлпшу рибу. Добре, що я вгледла та засмажила, накше пропало б благо.

 Я не розтрушував риби,  заперечив рибалка.

 Як це так не розтрушував!  вигукнула жнка,  ти лишив на подвр' таку рибу, що я ледве з нею впоралася.

 Риба!  вигукнув рибалка, пригадавши, що вн забув сказати жнц, що його компаньон риба, й кинувся до сковордки.

 Чи ти здурв,  произнесла жнка,  чого ти так кидашся. Можна подумати, що ти несли в житт не бачив смажено риби.

Глянув рибалка на сковордку, але смажен риби вс однаков, рибалка не впзнав свого приятеля. Балакуща риба вдрзнялася вд нших тльки гласом, без якого вона стала такою, як решта братв й сестер.

Довго чекав рибалка на свого компаньона, та балакуща риба не з'являлася. Вже й дти полягали спати, рибалки почали лагодитися на нч на ловитву, а риба все ще не йшла. Рибалка клька разв виходив на дорогу, думаючи, що може, риба не може знайти його ишак, однак риби не було н на дороз, н на берез, де вони удвох розпивали вино, вирушаючи на нч в море. Хоч скльки питав рибалка перехожих рибалок, чи не бачили вони його компаньона, говорющо риби, яку вн запросив до для себя в гост, забувши попередити жнку, що його приятель риба, йому нхто нчого не мг вдповсти, та й люди тльки похитували головами, чуючи про говорющу рибу, а згодом почали й цуратися. Бо щоразу, повертаючись з моря, рибалки розповдали, як замсть хати з ними на ловитву, рибалка ходить по берез й гука свого приятеля, а если витягнуть з виловом ст на псок, вн припада до кожно риби на колнах блага, щоб вона произнесла йому хоч одне слово.

 Шкода мен рибалки й говорющо риби. На мою думку, тут провина рибалки, може, навть бльша, нж його жнки.

 Ти так гадаш?  позхнув шакал, якому не хотлося розмовляти.

 Але найбльше мен шкода навть не рибалки й не риби, а заклопотано жнки, що не почула риб'ячого гласу.

 Я не погоджуюся з тобою. Рибалка просто сплохував, бо з тим, що носиш у душ, не вльно н з ким длитися, окрм хба найближчого приятеля. А жнка не була чоловков другом теснее хоча б тому, що вн несли не гуторив з нею так, як з рибою. Зрештою, не виключене, що жнка його просто несли й не слухала.

 Не доцльно шукати кладу там, де ти його не закопав,  водила сво бляшанка.  Саме тому з усх потерплих мен найбльше шкода жнки, яка не почула гласу говорющо риби. Риба загинула це сумно. Однак кожен мусить ранше чи пзнше вмирати. , як на мене, горе рибалки з приводу загибел приятеля навть сумнше, нж сама погибель риби. Та вмирати, за все життя не почувши голосу риби,  це справд найгрше, що може трапитися людин.

 Може, в наступному втленн жнка цей глас почу, нехотя докинув шакал.

 Сумно, що вона не почула цього голосу в цьому житт, не поступалася консервна бляшанка.  А сум, як вдомо, ма довг ноги