Твр на тему Марйка та вонка- уособлення цнност народно морал за

Прочитавши повсть О. Кобилянсько "Земля", М. Коцюбинський, на якого твр справив незабутн враження, писав: "...Я просто зачарований Вашою повстю... Я радв за нашу лтературу". Дйсно, твр надзвичайно цкавий повчальний.

У центр уваги О. Кобилянсько толика см Федорчукв.

вонка Федорчук батько Михайла Сави людина чесна трудолюбива. Вд природи вн спокйний лагдний, "з предивно нжним почуттям добротливо несмлим серцем". Небагато радсних хвилин подарувало йому життя. Вн був колись "бдним зарубником", який хилився "перед людьми й Всевышним", тягостно заробляв грош, щоб потм купити соб землю. Злее невсипущою працею хлбороб досяг усього. Важко наполегливо працюючи разом з дружиною Марйкою, вонка стягся на чотири гектари земл, яку хоче передати синам. "Як я колись замкну оч, то желаю, аби моя земля перейшла в робоч руки... Вона пдпливла нашою кровю нашим позже", разговаривать герой повст. Тому не удивительно, що земля для нього живая стота, рдна й дорога, з якою в уяв вн розмовля, обожню . вонка любить як джерело свого достатку, поваги, щастя, нравственно стйкост.

Турботою про землю пройнят вс його помисли. свох синв вонка бачить продовжувачами сво справи. Вн мр про те, щоб передати землю у дбайлив руки нащадкв: "Я хотв би, аби й онуки мо й дти онукв мох не вдривалися вд не".

вонка люблячий батько. Михайла, якого привлекать до для себя батьквська земля до яко вн приклада сво дуж селянськ руки, вонка обожать бльше, ставиться до нього поблажливо. До Сави ж, душа якого не лежала н до земл, н до прац, був суворим, протиставляв синв, викликаючи в молодшого заздрсть та нелюбовь до старшого.

Старий Федорчук боляче пережива за Михайла, який став рекрутом. Батько постйно думками з сином. Епзод зустрч вонки з Михайлом у казарм один з найзворушливших у повст.

Та улюблений син Михайло пдступно вбитий. Старий батько зна, хто це зробив, але не хоче втратити иного сина. Страшн почуття роздирають його: "ужас любов до живого, любов, жалко за вмерлим". Але батьквська любов у його душ перемогла нелюбовь до вбивц.

Трагчна погибель старшого сина вд руки молодшого приголомшила вонку, який був переконаний, що земля приносить людин злее радсть. У його житт вона стала ще й джерелом злочину та нещастя. У тягостному риданн над труною загиблого вн сказать: "Не для для тебя, синку, була вона, а ти для не... Дурень ти був на нй, дурень! Ходив, разговаривав, робив та й гадав, що для для себя... Батраком ти був, наймитом".

Прибитий горем, вонка, бачачи, що земля не приносить людин щастя, перемнився у ставленн до не, втратив у не вру. Про це свдчить той факт, що вонка найкращий шмат сво земл подарку синов Анни, якому жнка мр дати освту, щоб вдрвати вд земл. А ця земля йому допоможе.

Марйка дружина вонки працьовита, чесна, лагдна жнка. Вона превосходна дружина, "...жила в злагод з свом чоловком, разговаривала до нього "ви" сповняла вс його накази й бажання без опору". Поряд з чоловком вона була на заробтках, в наймах, разом вони переживали голод, если збирали грош для придбання земл й економили на всьому.

Життв труднощ зробили жнку жадною байдужою до людей, до чужих заморочек чужого горя. Марйка з повагою ставилася лише до тих, у кого була земля, грош, статки. Саме тому вона чути не хотла про таких невсток, як Рахра й Анна, як не мали н земл, н посагу, але любили синв мряли стати хнми дружинами. Протестуючи проти бажання Сави одружитися з Рахрою, Марйка заявля йому: "Ади, видиш мо руки... Як вже слаб та недуж; але оцими руками задавила б на мсц, якби вона поважилася ступити на ту землю".

Вс д та вчинки Марйки зумовлен поглядами на землю, яка так не принесла й сподваного щастя. Земля отобрала у не синв, залишила без онукв. Тльки в кнц повст ми бачимо, що Марйка усвдомила: "Сама в цьому винна! Сама-самснька вона". "божевльний жалко огортав ", Але запзно.

У повст образи Марйки та вонки втленням цнностей народно морал. Вони люблять землю, самовддано невтомно працюють на нй, щоб забезпечити свох дтей, зробити х господарями земл. Але при цьому вонка завжди дотримувався думки, що найбльша цннсть у житт людина.

Марйка та вонка любляч батьки, вони дбають про свох дтей, прививають м кращ людськ якост. Але не все в хньому житт склалося так, як вони прагнули. Тому вонка покрно спокуту свою провину за недогляд у вихованн синв. Марйка шкоду, що вдштовхнула внуча Михайлове дитя.

вонка, захистивши Саву вд суду, але переконавшись, що вн не розкаявся у злочин, сам покарав його: не дав земл, не був у нього на веслл.