Лист до Лаури из творв Франческа Петрарка

Прошу очень помогите

Проминають роки, спливають столття, але тамниця кохання залишаться вчною й незбагненною. Вона завжди хвилюватиме, мучитиме людей, вимагаючи свого глибокого осмислення.
Це почуття описували поети всх вкв. Поети майбутнього теж не обминуть ц теми. Серед тих, натхненних спвцв кохання, вирзняться генальний талйський поет епохи Ренесансу Франческо Петрарка.
О краю мй, о рки голуб,
Ви омивате Лаури оч,
х блиск перебираючи соб.
Прекрасн ви в свому непорочч!
А там пдводн скел серед ноч
Горять в мого закохання журб.
Петрарц належить найщирша й найпоетичнша лрична сповдь про кохання, пронесене крзь усе життя:
Як не любов, то що це бути може?
А як любов, то що таке вона?
Ц рядки 1-го з сонетв, мабуть, найбльш нтригуюч у свтовй лриц. Уже понад шсть столть читач прагнуть здобути власну розгадку високого почуття Петрарки. У цьому сонет вдбилося сум'яття душ поета, лричний конфлкт поета з самим собою. Таким було кохання Франческо Петрарки до земно жнки Лаури.
Досьогодн дуже малюсенько вдомо про справжню Лауру, яка надихала поета на створення одухотворених вршв. Можна сказати, що Лаура це майже легендарна постать.
Юний Петрарка вперше побачив Лауру, яка ще була майже дитиною, пд час богослужння в церкв. Тод вн закохався. Поет не да подробиць про зовншнсть Лаури, проте нколи зверта увагу читача на чорн оч, узкий стан свтле волосся кохано. хоча двчина не вдповла поетов взамнстю, Петрарка поясню це високою доброчиннстю й потайки, у глибин душ, схвалю.
Поезя Франческо Петрарки свордний щоденник переживань почуттв. В опис краси Лаури, за канонами ренесансько лрики, переважають порвняння з квтами, перлинами, зрками тощо. Це нколочено робить красуню схожою на всх нших лричних геронь того часу, але водночас приховано ндивдуалзу через складн смислов вдтнки багатьох ептетв.
У свох сонетах Петрарка стверджу гуманстичний деал. Любов до земного життя й кохання до земно жнки не грховним ось пафос його нтимно лрики.
Лаура померла в розквт свого юного життя пд час епдем чуми. Поет, змертвлий вд пламенея, шукав зустрч з Лаурою хоча б у мрях та снах. Цкаво, що Петрарка сподвався в особ кохано знайти соб пдтримку на шляху до спасння душ та вчного життя.
Нщо поваби серцю не несе,
Бо згасло сонце померкло все,
Разом з ним засипане землею.
В життя мо лиш смуток увйшов.
Я кличу смерть, щоб ту зустрти знов,
Що краще був би не стрчався з нею.
До останнх хвилин свого життя Петрарка залишався врним пам'ят Лаури. Свтлому виду кохано двчини присвячено близько дев'яноста сонетв, як ввйшли в "Книжку псень". Оспвуючи прекрасн почуття, большой талйський поет-гуманст кожним свом рядком стверджу, що справжн кохання в житт людини бува тльки один раз.