Життя й духовна творчсть В.Стуса - прояв духовно незалежност борця

Для свдомост бльшост читачв Василь Стус залишаться легендарною постаттю незламного борця за волю Украни. Крана в той час потребувала свого героя, який би став на захист вчних цнностей буття, такий герой зявився. Як малюсенько хто в той час, вн словом длом здобув право називатися справжнм нацональним гером.

Слово Василя Стуса зайняло свою мистецьку висоту гдно трима . Це вн проголосив одвчне право людини митця вльно висловлювати сво думки, вльно мислити, вльно вибирати свй шлях у житт. Прагнучи правди в житт й творчост, зазнав важких випробувань, поневряння, гонння, засудження, заслання.

Василь Стус вповн, по сам внця сво зболено душ, пзнав немилосердн пытки зазхання на внутршню свободу шляхом фзичного спокорення, полного нищення творчого геня, навть у славнозвсн шстдесят роки, роки хрущовсько вдлиги. Вн писав:

Обвали днв лт як памят провали, понизу струмлять хорали, вгор вселенський гнт, мову одбрали вселенський душить свт!

У тоталтарному суспльств поет не мг не хотв бути знаменитим. Внутршня свобода для нього дорожча за будь-яку славу, визнання, бо в умовах комунстично тиран це була одна з найпд- ступнших репресй.

Головне для Стуса зберегти внутршню свободу, хоча 100 кстлявих рук нещастя заломило, хоча поет зримо вдчува, як його прозоре тло пливе за смертний пруг, бачить внутршнм зором для себя, розпятого це може статись в кожнм тижн, та вн не боться смерт, нод навть виклика :

О, власну стрти смерть як щастя засягнути обрвати пута, ввйти у коловерть.

Ужасно це розумти, але внцем свободи,  втленням для поета погибель, оскльки життя не да йому можливост жити, лишаться тльки:

смертю зберегти для себя, внутршньо вльного, для для себя для Украни.

Тепер провидь у маячн десь Украна там усе в антоновм огн жахтить усеочам.

До не ти вд не йдеш.

Страсна до не путь та, на котрй ти падеш друз теж падуть.

поет знаходить у соб сили перебороти ужас смерт, ужас покарання за непокору, як, можливо, притаманн кожнй людин. Вн знаходить сили бути вищим за будь-як ужасы, тому й пише:

Як добре те, що смерт не опасаюсь я не кормлюсь, чи важкий мй хрест, що перед вами, судд, не клонюся в передчутт недовдомих верст, що живой, любив не набрався скверни, ненавист, прокльону, каяття...

Сво життя поет сприйма як сходження на Голгофу, як хресний путь, на якому вн, як Христос, повинен нести свй хрест до кнця, тому що од цього залежить не тльки його власна доля, але й доля цлого поколння, народу:

Ця Всевышним послана Голгота веде у падл, не до зр...

Скльки страждання, бльшою мрою страждання психологчного довелося зазнати митцев. Але з повним розумнням свого покликання вн пише:заслання, вн, мабуть, був Поетом вд народження був сильною особистстю, яка не могла пливти за течю. , як бачимо, навть дуже сильний втер не мг зламати чи згнути мцного дуба.

Сховатися вд дол не судилось.

Ударив грм зразу шкереберть пшло життя. ось ти все, що снилось, як смертеснування й життпогибель.

Багато хто, мабуть, задумуться над питанням: чи це страждання викувало поетичний талант Стуса? Цкаво, що бльшсть критикв пишуть про те, що якби не стражденна доля поета, якби не тюрма каторга, Стус не став би тим, ким , тод б Украна не малюсенька свого поета. Ця думка кочу з журнальних статей в газетн, вона присутня на сторнках пдручникв, але чи можна з нею погодитися. Я размышляю, що це Стус создавав свою долю, це вн витворював сво страждання, тому що накше просто не мг. Вн не мг змиритися з оточуючою його дйснстю, з полтикою тоталтарно держави, не мг пристосуватися, скоритися. Вн був поетом ще до першого свого