Виктор Близнец ,,Звук Павутинки,, сюжетний ланцюжок

Вибач, може не те.

Србний чоловчок

Я лежу в темряв й слухаю, як бавиться србний чоловчок, що о живе в нас у запчку.

Якось псля дощу затекла хата. Мати бдкалася, а мен радсно слухати музику крапель, що падали в стар дерев'ян ночви, цинковий тазик.

Вранц мати причиня вкавалерий, думаючи, що я почиваю. Але снопик сонячного свтла пробиваться в кмнату, в ньому видно, як танцюють золот пушинки.

Србний чоловчок народився, мабуть, з крапель. Если я запитав, як його звати, почувся звук бумс!, я зрозумв, що це Бумс. Я не пуду його чпати, класти в коробку, як метелика, щоб не зашкодити.


Сопуха

Матер лякають Сопухою дтей, як не хочуть спати. Я теж спочатку боявся, а потм перестав. Обнишпорив ус куточки в хат й Сопухи не побачив, тльки знайшов кучу всяких цкавих речей. Мен здаться, що все на свт ма сво дверцята, треба тльки х побачити, знайти в их хоча 6 щлинку. Якось я приклав вухо до призьби почув шарудння, шелест. Який загадковий, тамничий свт там криться: комашин школи, палаци, святков палаци з музикою?


Адам

У мого друга товсте м'я Адам. А в подруги Нни тонке, розоре, як звук павутинки. З Адамом я познайомився бля протоки, де пускав корабл з щавелевих листкв. Цей узкий високий чоловк, одягнений не по-сльському, прихав до баби Срохи. Привтав мене, як морський вовк, сказав, що вн Адам (так його в нститут називають вд прзвища Адаменко), здогадався, на вдмну вд нших дорослих, що то не листки пливуть, а каравели.

Адам розпитував про все, що бачив у рчц черепашок, жукв, жаб, дивувався в нститут такого не вчили. В нститут придумали штучне сонце, розраховуючи, що воно принесе велику корист людям, але забули про ту небезпеку, яку може воно становити для них. Ось в Адама через це ужасна хвороба. Адам запропонував зробити греблю на рчц та млинок.


Нна

Н наступного дня, н пзнше Адам не прийшов до гребл. Рчка швидко розмила загату. Мен стало дуже сумно. Захотлося, щоб по ряд був друг.

раптом пливе човник, а в ньому двчинка в блакитному, з большими очима, з блою стрчкою в кос.

Я зрозумв, що це Нна, яка снилася мен ночами. Вона не любила, щоб розпитували. произнесла на мо бажання подивитися потойбчний свт, що цього робити не слд, звдти не повертаються Добр люди потм проростають гарними деревами, квтами, а зл колючками.


За павутинною

Ми ползли з Нною в блу печеру. Спочатку було страшнувато, а потм ми аж завмерли вд краси блого сяйва.

Потм ми вибралися на гору Хврю. Там посдали на стежку й побачили павучачу нрку, Стали дратувати та виманювати з нрки павука-хрестовика. Потм слухали, як бринить павутинка.

Раптом чую, як хтось мене запиту, з ким я разговариваю. Це мама. Вона пережива, що мен н з ким погратися нема здесь дтей. Але я, хоч сам, побував теснее в печер, побгав у степу, ловив павука, словом, набгався, набалакався всласть.


Все вдплива

Адама не стало. У Нни розвалився човен, я обцяю зробити й новий.

Бабушка Сроха принесла посилку, в якй Адам передав для мене лсов дарунки шишки з ялинки, жолуд, пташине перо й ще багато всяко всячини.

Нна вдпливала на човнику восени. Рчка була встелена осннм листям, над нею неслися павутинки, а вище журавлин ключ. Втрильник Нни зменшуться й перетворються на журавлика, веслу мж хмарами. дос не знаю, чи була така двчина, чи я просто вигадав.


Коментар

Хлопчик Льонька живе в глухому сел, де нема його однолткв. вн не стражда вд цього: за допомогою багато уяви, фантаз, спостереження за свтом природи знаходить соб друзв србного чоловчка, Нну та нших. Хлопчиков дуже боляче, коли йде з життя молодий учений, добрий його друг Адам. У Льоньки тонка, вразлива, добропорядочна душа, здатна до спвпереживання. це, мабуть, найбльше ньому приваблю, адже не кожен з нас здатен почути звук павутинки.