Чому не будеш? перепитав я малого Сашка, що сидв

Чому не будеш? перепитав я малого Сашка, що сидв у пол, край саду пд грушею наглядав, як пасуться телятка.

Сашко розказав мен все, як було.

Мо татко шофер, почав Сашко. 1-го разу я попросився, щоб вони брали мене покататися, если ввечер везли зерно на елеватор. татко не одмовили: посадили мене в кабну, поруч з собою.

А як ми вже викотили за село хали степом, то якийсь дядьо, що стояв при дороз з рушницею через плече, пдняв руку, аби татко його пдвезли. Зупинились татко.

Залазьте, кажуть, лягайте зверху на брезент.

Дядьо вибрався наверх, ми знову похали: швидше й швидше... Фари свтять далековато-далеко. А кругом мрачно-мрачно...

Дивись, Сашко! Дивись, як он зайчик попереду тка! показують татко.

Стою в кабн, тримаюся за хн плече дивлюсь. А кролик закинув вуха вспять прудко-прудко тка.

По спдометру пятдесят клометрв да! засмявся татко.

Вони вже хотли погасити фари дати сигнал, щоб зайчик звернув з дороги у поле, бо видно було, що вн стомився. здесь отой дядьо, що хав зверху, вистрлив. Так бахнув, що нас оглушив, а поранений зайчик перевернувся, затпався, потм зпявся на передн лапки, а задн вже тянув по дороз.

Мен стало так страшно, що я азк затрусився.

Татко зупинили машину, щоб не перехати пораненого, а той дядя стрибнув як навжений побг забирати кролика. Вирвав жмуток трави, витер кров на його заднх лапах пднма, бачу, щоб у торбу класти. тод я почув, як зайчик заголосив вд хвораю страху на весь степ: Ой! Ой! Мов малюсенька дитина.

Я не втримався теж заплакав.

Заспокойся, синку, вс ранен зайц завжди отак плачуть! произнесли татко. Тод висунулись з кабни кликнули тому чоловков:

Геть з дороги! Не лзь у кузов! Чуш! обминули його похали.

Як вернулися ми додому, то я всю нч не мг заснути. Теснее й вуха затуляв, а мен все чулося й чулося оте зайчикове ой!, ой! серед нчного степу.
СОСТАВИТЬ ПЛАН К РАССКАЗУ