оповдання про добр вчинки

В одному мст живой-був хлопчик на мя Петрик. Петрик дуже хотв мати багато друзв. Але вн зовсм не вмв дружити, а вмв тльки битися. Вн думав, що тльки бйкою грубстю можна щось комусь довести або привернути до для себя увагу. Хлопц його боялися, друзв у нього майже не було.

1-го разу Петрик побачив на дороз велику калюжу з рзнокольоровими брудними плямами. Вн пдйшов ближче, щоб краще розглянути . раптом прожджаючий повз автомобль оббризкав його водою з нг до голови.

Петрик, весь мокрий брудний, хотв було бгти додому. Але здесь помтив, що знаходиться всередин прозоро велико мильно бульбашки. Спочатку Петрик дуже здивувався почав розглядати. Але потм злякався, бо зрозумв: вибратися з бульбашки вн не зможе. Вона була дуже мцною няк не хотла лопатися.

З того часу вс поган справи Петрика назад до нього ж повертались. Наприклад: намагаться Петрик кого-небудь вдарити, а бульбашка удари йому назад поверта. Кине Петрик в кого-небудь камнь, а той летить назад прямо в Петрика.

Це що ж виходить? Я тепер сам себе бити буду? Подумав Петрик, йому стало дуже боляче прикро.

Як же мен тепер грати з хлопцями? Заплакав хлопчик.

Так вн ходив клька днв в бульбашц. Битися боявся, адже для себя бити боляче нецкаво. Грати одному нудно. А от бульбашки няк не мг позбутися.

ось, вже зовсм зневрившись, Петрик сидв на лавочц на дитячому майданчику спостергав, як забавно грають дти. Раптом вн побачив дуже симпатичну двчинку з лялькою. Двчинка не знала, що Петрик обожать битися, не злякалася його, а, навпаки, покликала грати. Петрик дуже зрадв виршив пригостити двчинку яблуком, яке було у нього в кишен. Вн простягнув й яблуко, здесь сталося чудо бульбашка лопнула! Петрик був просто щасливий. Нарешт вн звльнився!

Если Петрик прийшов додому, вн побачив на стол два больших яблука.

Удивительно, подумав Петрик, звдки б м здесь взятися? Адже останн яблуко я подарував двчинц у двор.

На наступний денек Петрик знову пшов у двр до хлопцв дав м свою машинку пограти. А коли повернувся додому побачив дв нов гарн машинки. став Петрик помчати, що, як тльки вн зробить комусь добру справу, це добросердечно до нього повертаться, та ще в подвйному розмр.

З тих пр Петрик робив тльки добр справи. У нього зявилося дуже багато друзв. Вн навчився дружити з усма зовсм перестав битися. Адже в бульбашку йому бльше не хотлося!

В одному сел хтозна вдколи живой дд. Старий-престарий, сивий-пресивий. Узимку на печ, а влтку на сонц вигрвався. На господарств була в нього бла коза, зозуляста курка гребенястий пвень.  

Якось почалапав дд на город забрв у капусту. Если чу дитячий голосочок:  

Ддусю, ддусю, взьмть мене з собою. Оглянувся нема нкого. Подумав, що йому вчулося. Вже хотв повертати до хати, если знову:  

Ддусю, взьмть мене з собою.  

Зиркнув на капусту аж там, на найбльшй капустин, сидить маленька двчинка. У рожевому платтячку, в червоних черевичках, а в двох ксочках заплетено рожев банти. Оч у двчинки були голуб-голуб, личко бленьке.  

Ти де здесь ужялашя? прошамкав беззубим ротом дд.  

Лелеки згубили, вдповла двчинка.  

А як для тебя звати?  

Ну, то будеш Леся.  

Добре, ддусю.  

Дд узяв двчинку за руку, завв до хати, посадив на припчок, дав й склянку козячого молока та окраць черствого житнього хлба.  

Леся попола, подякувала почала поратись у хат. Старий сидв на лав не мг намилуватись, як маленька господиня, запнувшись рушничком, швидко помила миски, заслала веретою старе деревяне лжко, пдмела долвку.  

Ддусю, а де ваше вдро? запитала двчинка.  

Нема, доню, у мене вдра.  

А чим воду носите?  

Горнятком, дитино моя.  

Я пду по воду.  

Ти ж маленька ще.  

Нчого, ддусю, якось принесу.  

Взяла глиняне горнятко, вибгла з хати , наспвуючи якусь псеньку, побгла крутою стежкою в яр, до копанки, що темнла пд бережком.  

Тльки зачерпнула води хотла вже повертатися до хати, если бачить: бля стежки мурахи силкуються затягти до свойого житла велике бле ячко, але воно мовби до земл приросло. Згнулася Леся, соломинкою продовбала бльшу дрочку до мурашино хатки мурашки одразу ж затягнули туди свою здобич. Вже хотла йти, если почула:  

Дякумо тоб, блага двчинко!