Твiр на тему "Улюблений лiтературний герой Сiроманець"

   Хлопця звати Сашком. Вн звичайний школяр, йому дванадцять рокв. Допитливий, непогано вчиться, не забува виконувати домашн завдання. Вн видляться тим, що любить ходити до школи лсовою стежкою, спостергати за природою, прислухатися до лсових звукв. Ма свтлу душу, спвчува та допомага беззахисному вовков, пережива. Дуже суму, навть вчитися почав грше, мсця соб не знаходив, бачив сумн сни, если Сроманець змушений був далеко вткати вд переслдування. Вдстою справедливсть, говорить правду про дядька Чепжного, котрий повбивав усх вовкв переслду Сроманця. Хлопчик робить смлив вчинки. Сашко невеликого зросту, але спритний, у мороз засунув шапку у кишеню, скинув на снг кожушину, махнув одню ногою, другою, валянки попадали бля кожушка в снг не зверта увагу на холод пролазить у кузню, розрза завязки сприя Сроманцю звльнитись з полону. Ставить тварину в один ряд з немчною ветхою людиною, подався у далеку дорогу, щоб вилкувати незрячого вовка. Мова героя наповнена лагдними словами: вовчику, лизунчику, Сроманчику. Сашко розмовля з твариною як з ином. У багатьох розмовах вчуваться розсудливсть що, його треба, виходить, убивати,так вн живий йому треба жити, смуток за поведнку дорослих, що не хочуть зупинити дядька Чепжного ,це ж нечесно вн один, а х онде скльки . Вн мр, щоб вовк жив у них дома. Дуже дивувався, що його бажання не можуть зрозумти доросл. Тому, коли виросте, виршив бути лсником.

    Сашко мен подобаться свою смливстю, чеснстю, добротою, щирстю. Це вдчув, навть, вовк, який став його приятелем не раз повертався до Сашка.