В.дрозд твр блий кнь шептало виписати 7-10 фраз як навчать бути

ПВ короткому оповданн "Блий кнь Шептало" Володимир Дрозд зумв порушити глибок соцальн проблеми, як хвилюють кожну особистсть, схильну до самоусвдомлення самовираження.
Алегоричний образ блого жеребца ста эмблемой ндивдуума, що вдрзняться вд оточення, видляться з натовпу. читач розум, що насправд думки, що спадають на думку Шепталов, то роздуми людини неординарно, особливо... Таку людину нередко називають "блою вороною". , на наш погляд, блий колр жеребца свордним натяком на цей вислв.
Шептало зна про свою неординарнсть, вн пам'ята матр, яка працювала в цирку, вн пригаду розповд про свох предкв норовистих блих жеребцов. Але незважаючи на це знання, блий кнь часом хоче злитися з табуном, аби уникнути гострого Степанового погляду, не впасти в око, уникнути вибору. Одначе це прагнення викликане не бажанням стати частиною колективного цлого. Зовсм навпаки. Шептала гнтить принизлива робота колгоспних жеребцов, йому огидне вдчуття птних тл табуна, який женуть на водопй навть не до рчки, а до колодязного корита ( цим автор теж пдкреслю обмеженсть свту, що визнача Шепталове життя). Володимир Дрозд нби запиту свого персонажа, чи зможе вн усе життя отак ходити позаду конюха, щоб не бгти серед сптнлих кнських тл, останнм пити з корита скаламучену воду, щоб уникнути штовханини натовпу. читач незабаром отриму вдповдь: блий кнь показу свй нрав втка в луки. Здесь вн вдчува для себя вльним, як давн його предки дик кон. Шептало пасеться, лежить на травок, кучаться в рчц. Змивши з для себя срий бруд, вн ста блоснжним , вражений, 100ть над водою. Власне вдображення у вод 100 нби поясненням того, чому конюх дозволив соб ударити блого жеребца: забруднившись, Шептало став срим (тобто пересчним, таким, як ус). Усвдомлення сво неповторност дозволя Шепталов пробачити Степана навть сумувати за ним. Повертаючись до колгоспно конюшн, блий кнь викачуться в багн, щоб на ранок знову стати срим, але глибоко в свдомост Шептала пульсу думка, що вн особливий, нкому його не зломити, доки в ньому живе таке самовизначення, але серед натовпу краще все ж таки залишати срим, щоб не мозолити зайвий раз око.
Таким чином, создатель створю досить поетичний образ коня (читай: особистост), який прагне свободи, але залишаться в невол, хоче самовиразитися, але, скутий срим буденним життям, залишаться серед натовпу, дозволивши соб злее один денек вльного життя.