кому треба твори стосовно мистецтва та Захара Беркута звертайтесь

Захар Беркут се був сивий, як голуб, звиш 90-лтнй старець, найстарший вком у цлй тухольськй громад. Батько всьмох синв, з яких три сидли вже разом з ним мж старцями, а наймолодший Максим, мов здоровий дубчак мж явориною, визначався мж усм тухольським парубоцтвом. Високий ростом, поважний поставою, требовательный лицем, багатий досвдом життя й знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давнх патрархв, батькв провдникв цлого народу, про яких говорять нам тисячолтн псн та перекази. Невважаючи на глибоку старсть, Захар Беркут був ще сильний кремезний. Правда, вн не робив теснее коло поля, не гонив овець у полонину, ан не ловив звра в лсових нетрях, та проте працювати вн не прекращав. Сад, паска й лки се була його бота. Скоро лишень весна завта в тухольськ пылай, Захар Беркут теснее в свом саду, копле, вычищать, пдрзу, щепить пересаджу. Дивувалися громадяни його знанню в садвництв, тим бльше дивувалися, що вн не крився з тим знанням, але радо навчав кождого, показував заохочував. Паска його була в лс, кождо погдно днини Захар Беркут ходив у свою паску, хоч дорога була утяжлива досить далека. А вже найбльшим добродм почитали тухольц Захара Беркута за його лки. Если було настане час, мж зеленими святами а святом Купайла, Захар Беркут з свом наймолодшим сином Максимом де на клька недль у пылай за зллям лками. Правда, чист та прост звича тодшнього народу, свже тухольське повтря, простор та здоров хати ненастанна, та зовсм не надсильна праця все те вкуп хоронило людей вд частих заразливих хороб. Зате частше лучалися калцтва, рани, на як, певно, някий знахар не вмв так быстро так гарно зарадити, як Захар Беркут.