мудрсть красаукранських народних балад, твр пж безотлагательно

Балади (Бондарвна, Ой на гор вогонь горить, Ой летла стрла, Козака несуть)

Серед нших видв усно народно творчост балада приваблю лричнстю, поетичнстю, фантастичними картинами, дивними метаморфозами, неповторною красотою звичайних людей, загостреним драматизмом х доль. Укранська балада надзвичайно емоцйна, хвилююча, очень вплива на людськ почут- тя, примушу спвпереживати героям, замислюватися над самим життям. У балад завжди криться народна мораль, повчання або застереження. Навть якщо злобно залишаться непокараним, все одно симпат слухачв залишаються на боц скривджених, на боц слабко жертви, яка не змогла постояти за себе. Це вихову здатнсть спвпереживати, вдчувати людський бль, жалко, розчарування.

Серед вдомих баладних сюжетв, що розповдають про перевтлення людини в дерево, пташку, квтку, про пдмову двчини на трагчну мандрвку, про отруння неврного нареченого, нещасливе кохання або смейне життя, вирзняються твори, побудован на сторичнй тематиц, оспвуванн епзодв з життя конкретних сторичних осб. Це балада про Байду в турецькому полон, про подинок Нечая з шляхетським загоном, а також цла низка балад, сюжети яких побудован на любовних колзях, зокрема й дйсних фактах (про Бондарвну пана Каньовського, про Лимервну, про отруння неврного нареченого Гриця укранською псняркою Марусею Чурай та н.).

У балад Бондарвна змальовано непоодинокий випадок з часв панування на Укран польсько шляхти. Десятки версй твору обднан спльним сюжетом:-

Ой у мст Немиров двок танець ходить,

Юная Бондарвна всх передом водить.

Ой прихав пан Каньовський з великого двору,

Вн злз з коня та й до корчми не зна гонору.

Не зважаючи на людей, пан пригорта й цлу вродливу двчину.

Соромязлива панянка втина залицяльника по обличчю, не турбуючись про наслдки. За порадою людей вона змушена вткати додому, а за нею гайдуки з голими шаблями. Спймали вони Бондарвну за блую руку повели Бондарвну на велику пытку. Пан Каньовський пропону й вибр:

Чи ти хочеш, Бондарвно, меду, вина пити. Або хочеш, Бондарвною в сирй земл гнити.

Двчина обира погибель, пан з злост вбива з лука, а потм справля пишний похорон, скликаючи всю шляхетську знать. Цей сюжет близько спорднений з сюжетом про нескорену полонянку в турецькй невол.

Бурхлив сторичн под, повязан з виникненням козацтва й вдважним захистом рдно земл, що постйно зазнавала лиха вд численних завойовникв, спричинили нтенсивний сюжетно-тематичний розвиток баладно творчост. З-помж сюжетв, що дйшли з найдавнших часв, загостреним драматизмом вдзначаться Стрла (Ой летла стрла) забитого вдовиного сина оплакують три зозул, що уособлюють матр-удову, дружину сестру:

Ой, матнка плаче, Поки жити буде, А сестриця плаче, Поки не забуде; А миленька плаче, Поки його бачить.

Невимовний жалко за загиблим лицарем-козаком, невтшн сльози матер, сум сестри стискають вдкрите до спвчуття серце. З глибоким болем сумом замислюшся над осиротлою частью молодо козацько дружини

Проводи рдними вона, прощання з ним назавжди, подинки з ворогами, самотня погибель лицаря, його останн звертання до рдних через символчних всникв нещасть коня, сокола, ворона це не тльки лтописно-достоврна фксаця конкретних подй, але й художн вдображення багатого внутршнього свту народу.

Навть погибель у баладах зображена не як трагчна подя, а спосб

виршення конфлкту, вихд з безнадйно ситуац. У сторичних ба

ладах це ще й засб уславлення герозму козака-лицаря, оспвування

його чеснот, увчнення високо мс на рднй земл. тльки воро

ненький коник розповсть сестр й матер про несподване одруження

його молодого господаря: ;

Не плач, мати, не журися, .:

Та вже ж твй син оженився, Та брав соб паняночку, В чистм пол земляночку.

(Ой на гор вогонь горить)

В укранському баладному фонд налчуться Понад триста сюжетних типв. Це надзвичайно розматий епос. Кожен його твр випромню високу й мудру етику смейних та громадських вдносин, вимальову поетичну красоту баладних геров, налаштову на захист свободи, справедливост, врност, доброти й смливост, збуджу гостре прагнення опору злоб, кривд, гнобленню, боягузтву. Тим-то народн балади не старють вками, переходячи не тльки вд поколння до поколння, а й вд народу до народу. На грунт народних постали балади Т. Шевченка, С. Руданського, Ю. Федьковича, Ю. Крашевського, О. Угрожай, Янки Купали.