Написати твр минатюра Ти знаешь що ти людина?

"Ти знаш, що ти людина?" Саме такими словами починаться врш одного з найбльших правдолюбв XX столття Василя Симоненка. Вн насмлився нагадати людям, що вони не гвинтики, не колщатка у величезнй державнй машин в часи, если злее пдняти голову над натовпом було небезпечно, коли все людське намагалися придушити, примусити забути про особисте, ндивдуальне вимагали стати одним з тисяч, мльйонв, слухняним, безликим.

А Симоненко говорить, що кожна людина неповторна, незамнна, на противагу вдомому радянському девизу: "Незамнних людей не сну". Поет зверта увагу саме на людське, ндивдуальне: "Усмшка твоя дина, оч тво одн".

Так, ми завжди повинн пам'ятати, що, перш за все, ми люди, ми народилися здатними не тльки сти, пити, спати, а й думати, переживати сотн почуттв, сприймати твори мистецтва, писати флософськ трактати, робити вдкриття, змнювати дол людв. Вд природи чи вд Бога нам дано дуже багато, але цей дар треба цнувати. Бути людиною це не тльки велике щастя, але й велика вдповдальнсть. А про це людство нердко забува. Нередко трапляться, що сво таланти та вдкриття людина спрямову не на благо загалу, а проти нього: скльки життв було втрачено у численних вйнах, скльки горя принесли рзномантн засоби знищення всього живого. Так, наприклад, на руйнацю, а не на мирн справи спрямували атомну енергю.

Нередко людина забува про сво високе призначення, тод гору беруть низьк нстинкти та почуття: жадоба, нелюбовь, злсть, бажання руйнувати, приносити шкоду. Так, у нашому житт багато таких моментв, если оточення, природа, толика випробують наш нрав, нашу людянсть, здатнсть бути повноцнною особистстю. Але на те ми й люди, щоб, пройшовши крзь вс перешкоди, залишити в соб все найкраще, найчистше.

Подивимось на махоньких дтей. Вони сприймають свт широко вдкритими очима, вони добр та щир, не здатн на пдлсть чи зраду, а якщо зроблять щось не дуже хороше, то щиро шкодують про це. Куди ж зника ця дитяча навнсть та щирсть у дорослих? Вони вважають, що бути чесним та вдвертим це дурниця, що ц якост заважають жити у жорстокому свт, але ж саме доросл зробили цей свт жорстоким забули, що брехливе, лицемрне, пдступне створння переста бути людиною. Отож, нам усм треба бути уважншими, щоб не розгубити все дитяче в соб, не стати черствими та жорстокими.

А ще, як я гадаю, кожна людина виновата працювати над собою, самовдосконалюватися та розвиватися як фзично, так духовно, нтелектуально. Адже, один з давнх мудрецв сказав: "Cogito ergo sum" "Мислю, тому сную". Ми мамо бути всебчно розвиненими, освченими особистостями, свт рухаться шаленим темпом ми мусимо за ним встигати. Той, хто не чита, не цкавиться мистецтвом, сторю як свого народу, так людства в цлому, не слдку за останнми новинами, просто обкрада сам себе, зачиня перед собою двер у свт прекрасного.

Я мыслю, що бути людиною це бути вихованим, милосердним, доброзичливим, жити за правилом: "Поводься з людьми так, як хочеш, щоб вони поводилися з тобою". Треба пам'ятати, що ти живеш на свт не один, що для тебя оточу багато людей, виявляючи неповагу до их, ти в першу чергу не поважаш себе.

Так, важка ця справа бути Людиною, ми повинн розумти покладену на нас вдповдальнсть, щоб з честю називати себе цим словом.