художнй текст опис пвня 5-6 речень

1-го разу я спостергав дуже цкаву картину. У нашому курнику щось з десяток курочок один пвень. Вельми поважний пвень: високий на зрст, з большим червоним гребенем, що аж набк завалювався вд сво ваги. Сам "господар" курника мав пр'я мрачно-червоного кольору, зате хвст чорний, з довгими пр'нами, що ледь до земл не сягають. Той чорний хвст, що аж вилискував на сонц, був його гордстю. Дуже полюбляв наш пвник походжати подвр'ям наглядати за свом "гаремом". Нрав у нього був не простий, точнше задерикуватий. Не раз мен вд нього перепадало. от що я помтив, спостергаючи за цю "смейкою". Сувор порядки були в "гарем" цього пвня! По-перше, були в ньому курочки, як чогось потрапили у немилсть до свого хазяна. Якщо вн знаходив щось смачненьке черв'яка, жучка чи якесь зернятко починав гласно гукати свох "дам" до обду, ц навть з мсця не рушали, мовчки порпалися добували соб жу сам. Бгли до пвня його улюблениц. Ох нахвалював же вн свою знахдку! А т, у свою чергу, дякували йому за турботу.
По-приятеле, була у пвня одна цкава звичка. Якщо якась курочка збиралася знести ячко, вона починала голосно по-свому про це сповщати. А наш пвень тут як уродився: то з одного боку зайде, то з ншого, так вже ту курочку улещу, що год й казати. Просто справжнй джентльмен! так прямснько аж до курника проводжа, поки та й у гнздо сво не скочить. Тод вже виходить звдти, поважний виконав свй батьквський обов'язок! Я, ззнаюся, спершу очам свом не поврив. Та з наступною куркою все повторювалося точнснько так. Такий от у нашому курнику живе кавалер.