цитати до свойства виду Терентя Гавриловича Пузиря!!! Безотлагательно , ПОЖАЛУЙСТА

Терентй Гаврилович Пузир большой укранський капталст-землевласник, який вийшов з середнякв. Вн ще не звикся з свом становищем мльйонера тому в ньому ще живе дух ненажерливост, хворобливо ощадливост, властивий дрбним власникам. Його жнка згаду: Ми були так соб хазяни, з середнм достатком. Через тридцять п'ять рокв земл Пузиря, за висловом нмця-купця, теснее нагадували цле княжество, яке й за три дн не об'деш. На цих земельних просторах розташовано клька больших економй, де працюють Сотн постйних строкових робтникв. У степах випасаться сорок тисяч овець, вирощуться сотн тисяч пудв пшениц й цукровий буряк для цлого заводу.



Але правда й те, що одному чоловков свою власною працею стльки не заробити. Тому Пузир вс сво зусилля так спрямовував, щоб з усього користь витягать, хоч би й зубами прийшлось тягнуть тягни. Вн його жнка нколи не знали, що можна, а чого не можна; аби бариш, то все можна! Сам хазян ззнаться, що вн йшов за баришами наослп, штурмом кришив направо налво, плював на все знать не хотв людського поговору....

Отже, бльша частка багатства Пузиря нажита безжалостною експлуатацю чужо прац, рзними махнацями. з роками прагнення до наживи в хазяна збльшуться, тому безсовсний визиск трудящих посилються м намагаться заплатити за боту якнайменше, году грше собак, таким хлбом, що н вкусити, н вдламати. Хазян не змню грубих примтивних форм глитайсько експлуатац. Кнець кнцем це призводить до мятежу в однй з економй. Пузир користуться народною бдою голодом скупову в селян худобу за безцнь. У свох комерчеських справах входить так далеко, що вступа в суперечку з законом: прикрива злсного банкрута Михайлова, взявши у нього на випас дванадцять тисяч овець.

Пузир настльки заслплений жадобою наживи, що йому все малюсенько: Шукаю, де б бльше купить земл, бо скльки б чоловк не мав все браку. Про сво прибутки Пузир дума навть тод, коли жити йому залишилося не бльше двох-трьох днв.

У комед головний герой виступа перед читачем теснее з готовим, сформованим характером. увага творца зосереджена на тому, щоб якомога повнше розкрити його в дях. Ус помисли вчинки Пузиря спрямован на одержання прибуткв. А щоб х досягти, доводиться бути безчесним (обця Калиновичу дати згоду на шлюб з донькою, а сам дума: Общать можна все, аби вирятував... Обцянка цяцянка), несправедливим (навмисне платить робтникам пд кнець строчку дуже малюсенько, тод половина строкових не видерже, повтка, а жалування зостанеться в кишен...), жорстоким (виганя чабана Клима помчника економа Зозулю, розумючи, що вони не винн), деспотичним (хоче вддати дочку замж за нелюбого й сина землевласника-мльйонера, каже, що так буде, як я желаю!). Пузир скупий до смшного (згадаймо сторю з кожухом халатиком; дружина й дочка змушен були нсцензувати купвлю цього халатика нби за мзерно низьку цну. А те, що вн здить у м100 з своми харчами нажимал найпростшого обду для свого спльника в шахрайств Маюфеса, свдчить про те, що Пузир ще не звикся з свом образом мльйонера). Вн байдужий до громадських справ, хоч земським гласним, не здить на збори. Про важливе питання продовольств голодного люду до урожаю цинчно говорить: Це до мене не тичеться. Це химера! Голодних буде тим бльше, чим бльше голодним помагать. Разом з тим честолюбний дуже рад орденов Станслава на шию, хоче, щоб його пзнавали здалеку шанували в будь-якому одяз.



Безкультур'ю Пузиря теж нема меж: Котляревський йому безнадобност, на степах у Гоголя вн не бував, нчого про их не чув не зна. Золотниц-кий прямо разговаривать свому багатому неосвченому сусдов: Ах ти, нещасна, безводна хмара! прожене для тебя втер над рдною землею, розв, не проливши крапл цлющо води на рдн ниви, де при таких хазянах засохне наука, поезя благо народу!!! Кожен, хто сповнений благородних поривань, для Пузиря удивительна людина: Чудн люди! Голодних годуй, хворих лчи, школи заводь, пам'ятники яксь став!.. Повигадують соб ярма на шию носяться з ними, а вони... м кишен продирають.



Грубсть цинчнсть Пузиря драматург майстерно переда через його мову, насичену дсловами в наказовй форм, згрублими фразеологзмами, лайливими словами: Так ви зробть у Мануйлвц бднсть!; Це тоб не борщ, здесь пробувать нчого треба брать! Ти умш? Брать!; Ви нколи не пробуйте, а просто жте!, Порфирй, настали

зуби! Опите, стежка протоптана, шквар!; про част призди Калиновича сказать, що той унадився до них, як свиня в моркву, назива вчителя голодранцем, учителишкою. Робтники у нього пси, части, спвучаснику шахрайств Михайлов голяк маст.