твiр на любую тему захар беркут

Сивою давниною в з сторнок повст . Франка "Захар Беркут". Перед нами постають геро, як врять у перемогу добра над злом, правди над кривдою, як живуть деями спльного порядкування, дност й блага. Головне для них це нтереси громади. Живуть вони в глухому селищ Тухля, очолю громаду тухольцв "люблячий батько" Захар Беркут.

Сивий старець, "мов стародавнй дуб-велетень", "поважний поставою, требовательный лицем, багатий досвдом життя й знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давнх патрархв, батькв провдникв цлого народу, про яких говорять нам тисячолтн псн та перекази". Для громади вн був усм: пасчником, лкарем, розумним порадником, справедливим суддею, ватажком, головою старйшин. Громадина важила для нього дуже багато. Усе життя вн допомагав, чим мг, тухольцям (та й не тльки м). Ще молодим Беркут прагнув приносити користь людям, тому й вирушив на пошуки вчителя, щоб навчитися лкувати людей. Але, окрм лкарських умнь, вн набув ще й розумння того, що щастя й добробут тухольсько громади залежать вд розумного "ведення громадських порядкв, громадсько спльност та дружност". Тухольц побачили в ньому наймудршу та найдостойншу людину, тому зробили його ватажком громади. вдтод Захар Беркут не знав ншого життя, як життя в м'я нтересв громади, усе, що вн робив, робив злее з погляду на добро й користь для нших. Незважаючи на свй вк, Захар не може сидти склавши руки, адже, на його думку, "життя злее доти ма вартсть, доки чоловк може помагати ншим".

Дев'яностолтнй старець, який багато бачив багато зна, головою та розумом громади: за його порадами збудували дорогу, яка служила засобом зв'язку мж тухольцями й мешканцями навколишнх сл; його порадами було переможено ворога й урятовано життя не тльки тухольсько громади, але й хнх сусдв. Захар Беркут виховав у людей почуття власно гдност та волелюбнсть. На громадськй рад вн вдстою права громади вд князвських боярських зазхань, гдно триматься перед дворянином Тугаром Вовком, який заявив сво права на тухольськ земл: "Мудр права наш походять не вд твого князя, а вд ддв батькв наших".

Беркут справжнй патрот сво земл. Розповдаючи тухольцям про знаки на прапор, вн заклика несли не здаватися й до останньо крапл кров захищати свою Батьквщину вд нападу монголв: "До останньо крапл кров виновата боронити громадина сво свободи, свого святого ладу!" Тому если постало питання: або вихд монголв з тухольсько долини, або погибель синов Захара Максиму, Захар Беркут жодно хвилини не вагався, що треба робити. Серце батька ридало, а розум разговаривав, що погибель Максима диний порятунок для тухольцв.

Передсмертне слово Беркута це свордний заповт громад: "Доки будете жити в громадськм порядку, дружно держатися купи, незломно стояти вс за 1-го, а один за всх, доти няка ворожа сила не побдить вас". Слова ц мають бути заповтом для нас та передаватися наступним поколнням.