Замiнiть пряму мову непрямоюНад Мар039;вкою спочивала нч. Могутн дуби, що густою

Замiнiть пряму мову непрямою

Над Мар'вкою спочивала нч. Могутн дуби, що густою лавою стояли понад озером, повилися густими тнями. В неб сялися зрки й виблискували в темнй, як криця, вод. В гаю цвли веснян квтки пахли. На берез озера, в травок, лежали Грицько Якв, коло х валялися розкидан по травок книги, жмутики конвалй. Якв лежав горлиць, курив цигарку й дивився на небо. Грицько лежав до його спиною й, зп'явшись на лкоть, дивився мрйно на воду. Лнь втома окружила х.
Якв! псля довго паузи звернувся до товариша Грицько.
Той щось муркнув соб пд нс, кинув у воду цигарку й ще пильнше став вдивлятися в небо.
Якв! Хочеш говорити? спитав Грицько.
Н-не хо... лниво протяг той.
Замовкли. з-за дубв став здйматися на небо мсяць, червоний, большой, як червоного золота джа; вирзалися над темною масою гаю вершечки дубв, огневими шпильками пронизалася вода. Серед тиш часом поверх води виплскувала риба, лишаючи по соб на тихому лон розпливчат круги. Десь скрипв вз; за гам, у хутор, спвали двчата.
Якв!.. Про що ти думаш? спитав знов Грицько.
Ось взгляни сюди! промовив Якв, дивлячись на небо. Он, бач, на неб зор, а що там, над тими зорями?
Там нш зор.
Ну, а за ншими?
Там знов зор.
Зор, та й зор, та й зор... а краю нема?
Нема краю.
От штука!.. Якв зтхнув замовк.
Грицько глянув на небосхил, йому стало здаватися, що вн сидить не в гаю над водою, пд темним небом, а в великй-великй хат. Стеля в тй хат блакитне, убите србними бляшками небо, дл блискуча вода в озер, темн дерева то внки, розвшан по стнах, а мсяць, мов лампадка, тихо освтлю всю хату.