Врш про Днпро з словами деприкметникам

Снились Тарасов в чорнй невол
Пылай днпров високочол,
Де сокорина, пухом припала,
Вти на воду порозпускала.
Снилась веселочка в тих години,
Що позича в плес краплини.
Снився щоноч сивий Славута,
Вся Украна, горем закута.
Рдний люд його, битий гнаний,
Як вн устане, зрве кайдани,
розкувавши руки могуч,
Панство несите скине з круч.
Все, що наснилось, псня произнесла.
Псня пророча правдою стала!
Цвтом повит Тарасов пылай.
Поле безмежне з втром говорить.
Слово Тарасове струнами б'ться.
Ходить мж люди з серця до серця.
Ходить мж люди, лине свтами
Так йому жити й жити вками,
Поки, як море, в србнй обнов
Б'ються об сберегал хвил днпров!

либо таковой:Ми з Днпром тепер сусди:
Будем жить бля Днпра.
Тато каже:
Взавтра дем!
Вже збиратися пора.
Не барться хутко вечр!
знялася метушня.
Почали складати реч
Мать, тато, Лесь я.
Тато копаться з книгами,
Я збираю олвц,
А Олесь бжить до мами
несе сво штанц.
Не присяде й на хвилинку
В нього стльки рзних справ:
Вн запхав кота в плетенку,
Мотузком перев'язав.
Всм було роботи досить,
Та уже й спочити час.
Спть, хлоп'ята! мать просить.
Я упораюсь без вас.
Спати? Добре будем спати!
Тльки гляньте: в чому рч?
Сон мене не хоче брати.
А така ж велика нч!
Задрмав я опвноч
Та й побачив ув сн:
У двор Днпро хлюпоче,
Ходять блиски по стн.
Зирк! аж сонце слпить оч.
Уставай! кричить мен.
Вже у двр машина де.
Вирушати нам пора!
До побачення, сусди!
Будем жить бля Днпра.