твр на тему : " Я вдячна Довженко за..."

Можна багато чого любити на свт, можна багато чому вклонятися багато чим пишатися. Але так любити, так вклонятися так пишатися рдною природою, як це робив Олександр Довженко у свой кноповст Зачарована Десна, мабуть, зможе не кожний. Письменник спогадами лине у сво дитинство, щоб знову вдчути присутнсть живо краси рдно природи, стати захисником споглядачем, стати людиною, причетною до чуда жити життям.

У свой Автобограф О. Довженко писав: Я завжди мыслив думаю, що без гарячо любов до природи людина не може бути митцем. Та й не тльки митцем.... Тому стльки любов вдчуваш на кожнй сторнц, у кожному рядку Зачаровано Десни. Если читаш цю кноповсть, здаться, що сам потрапляш до дивовижного королевства природи. У такому захват пише про нього Олександр Довженко, що 100 навть трохи образливо, що тоб не довелося на власн оч побачити чарвну красу природи зачаровано Десни. Недарма малий Сашко згаду: Жили ми в повнй гармон з мощами природи. Зимою зябли, восени мсили грязь, а весною нас заливало водою.... Хлопець ронзу, але в цих словах светло вчуваться тепле ставлення до сил природи, як наче охороняють малого хлопчика в його незвичайних подорожах.

Сашко любив бувати у царств природи. Вн пам'ята безлч випадкв, коли його забирав з собою батько, щоб познайомити малого з життям природи. Мене везуть у царство трав, рчок тамничих озер. Вони заспокйливо дють на малого хлопця, вн засина. Коли прокидаться, то не може стримати свого зачарування красотою природи. Вона рад приходу весни, особливо чарвниця Десна: Лози, висип, круч, лс все блищить ся на сонц.... У лс - гриби, у кущах - горхи, в озер риба. Хлопця чару природа, здаться, що вн сам 100 частиною. Картина була незвичайна, неначе сон чи казка. Природа 100 схожою на казку, яку нколи не набридне слухати.

Блискуче вдтворена Довженком природа служить свордним емоцйним акомпанементом, лричною паралеллю до настров героя: Свт одкриваться перед ясними очима перших лт пзнання, вс враження буття зливаються в невмирущу гармоню, людяну, дорогоцнну. Цю гармоню не можуть змнити, загубити ан прожит роки, ан незгоди, ан навть смерть якось непосредственно людини. Бо природа продовжу жити, дихати, чарувати усх свою незвичайною красою. Це розумв малюсенький Сашко, розумв якимось вдчуттям, яке не кожному з нас дано. Вн був сином чи, може, онуком, правнуком свту незаймано двиц, тому брав у спадок вд свох батькв, ддв незбагненну, незвичайну величну любов до рдно земл. вн вдячний м за цю звичайно-незвичайну любов, за щедрсть хнх душ, за вмння бачити красоту у живойй природ, вклонятися й, як колись вклонялися, обожнювали кам'яних долв. Я погоджуюся з Олександром Довженком, если вн стверджу: Сумно неясно людин, если висиха слпне уява, если, обертаючись до найдорржчих джерел дитинства та отроцтва, нчого не бачить вона дорогого, небуденного, нщо не гр , не будить радост ан людяного суму.

Природа ста провдником у царство фантазй, бо саме вона перша почина пробуджувати уяву в усх, хто бачить красоту, хто може жити вдчувати так, як вона. Сашков пощастило, бо вн вже змалечку намагався розчинитися у царств природи, хотв дзнатися, як вона диха, що таться у нетрях. Вн любив, дучи на воз з лугу, дивитися лежачи на зоряне небо... Любив пташиний щебет у саду в пол.... Сашко любив чарвну природу рдно земл у будь-яких проявах, завжди дивувався тамницям. Любив розмовляти з вороною, любив дивитися у калюж, любив любити природу зачаровано Десни.

Так, Олександр Довженко був врним, люблячим сином рдно земл, оособливо сво незаймано двиц. Вона багато йому дала у спадок, багато чому навчила. Тому звертаться до сво зачаровано Десни большой кнодраматург, письменник, вдячний син Олександр Довженко: Далековато красо моя! Щасливий я, що народився на твоему берез, що пив у незабутн роки твою м'яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твох казкових висипах, слухав рибальських розмов на твох човнах казання старих про давнину, що лчив у тоб зор на перекинутому неб, що й дос, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити от зор навть у буденних калюжах на життвих шляхах.

укр все до можно написати

Можна багато чого любити на свт, можна багато чому вклонятися багато чим пишатися. Але так любити, так вклонятися так пишатися рдною природою, як це робив Олександр Довженко у свой кноповст "Зачарована Десна", мабуть, зможе не кожний. Письменник спогадами лине у сво дитинство, щоб знову вдчути присутнсть живо краси рдно природи, стати захисником споглядачем, стати людиною, причетною до чуда жити життям.

У свой "Автобограф" О. Довженко писав: "Я завжди размышляв размышляю, що без гарячо любов до природи людина не може бути митцем. Та й не тльки митцем..." Тому стльки любов вдчуваш на кожнй сторнц, у кожному рядку "Зачаровано Десни". Если читаш цю кноповсть, здаться, що сам потрапляш до дивовижного королевства природи. У такому захват пише про нього Олександр Довженко, що 100 навть трохи образливо, що тоб не довелося на власн оч побачити чарвну красоту природи "зачаровано" Десни. Недарма малий Сашко згаду: " Жили ми в повнй гармон з мощами природи. Зимою мерзли, восени мсили грязюка, а весною нас заливало водою..." Хлопець ронзу, але в цих словах светло вчуваться тепле ставлення до "сил природи", як наче охороняють малого хлопчика в його незвичайних подорожах.Сашко любив бувати у "царств" природи. Вн пам'ята безлч випадкв, коли його забирав з собою батько, щоб познайомити малого з життям природи. "Мене везуть у королевство травок, рчок тамничих озер". Вони заспокйливо дють на малого хлопця, вн засина. Если прокидаться, то не може стримати свого зачарування красотою природи. Вона рад приходу весни, особливо чарвниця Десна: "Лози, висип, круч, лс все блищить ся на сонц..." У лс гриби, у кущах горхи, в озер риба. Хлопця чару природа, здаться, що вн сам ста частиною. "Картина була незвичайна, неначе сон чи казка". Природа 100 схожою на казку, яку несли не набридне слухати.Блискуче вдтворена Довженком природа служить свордним емоцйним акомпанементом, лричною паралеллю до настров героя: "Свт одкриваться перед ясними очима перших лт пзнання, вс враження буття зливаються в невмирущу гармоню, людяну, дорогоцнну". Цю гармоню не можуть змнити, загубити ан прожит роки, ан незгоди, ан навть погибель якось конкретно людини. Бо природа продовжу жити, дихати, чарувати усх свою незвичайною красотою. Це розумв малюсенький Сашко, розумв якимось вдчуттям, яке не кожному з нас дано. Вн був сином чи, може, онуком, правнуком свту "незаймано двиц", тому брав у спадок вд свох батькв, ддв незбагненну, незвичайну величну любов до рдно земл. вн вдячний м за цю звичайно-незвичайну любов, за щедрсть хнх душ, за вмння бачити красу у живойй природ, вклонятися й, як колись вклонялися, обожнювали кам'яних долв. Я погоджуюся з Олександром Довженком, если вн стверджу: "Сумно смутно людин, если висиха слпне уява, если, обертаючись до найдорожчих джерел дитинства та отроцтва, нчого не бачить вона дорогого, небуденного, нщо не гр , не будить радост ан людяного суму".

Природа 100 провдником у королевство фантазй, бо саме вона перша почина пробуджувати уяву в усх, хто бачить красу, хто може жити вдчувати так, як вона. Сашков пощастило, бо вн вже змалечку намагався розчинитися у царств природи, хотв дзнатися, як вона диха, що таться у нетрях. Вн "любив, дучи на воз з лугу, дивитися лежачи на зоряне небо... Любив пташиний щебет у саду в пол...". Сашко любив чарвну природу рдно земл у будь-яких проявах, завжди дивувався тамницям. Любив розмовляти з вороною, любив дивитися у калюж, любив любити природу "зачаровано" Десни.

Так, Олександр Довженко був врним, люблячим сином рдно земл, особливо сво "незаймано двиц". Вона багато йому отдала у спадок, багато чому навчила. Тому звертаться до сво "зачаровано" Десни большой кнодраматург, письменник, вдячний син Олександр Довженко: "Далеко красо моя! Щасливий я, що народився на твому берез, що пив у незабутн роки твою м'яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твох казкових висипах, слухав рибальських розмов на твох човнах казання старих про давнину, що лчив у тоб зор на перекинутому неб, що й дос, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити от зор навть у буденних калюжах на життвих шляхах".

Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/31815774readmore