Потрбно оповдання на вльну тему... Дуууже) 

Це сталося два роки тому. Першим це почув я, врнше, не почув, а вдчув. Я швидко оббежал ус кмнати, переврив ус вимикач , не знайшовши нчого пдозрлого, повернувся у свою кмнату. Але цей запах не давав мен спокою. Я виглянув у вкно, чорний стовп диму ударив мен просто в обличчя - горла квартира поверхом нижче. Шокований побаченим, я все-таки змг зателефонувати 01 швидко побг вниз.

Пожежники прихали за п'ять хвилин. Пожежникв було семеро. Шоломи блищали на их, нби це була рать якогось заморського короля. х рухи були швидкими упевненими. Вони приставили сходи ползли, нби мурашки, вгору, до сусдв.

Полум'я усе посилювалося. Навколо мене збрався натовп людей. Усе стривожено дивилися вгору на боротьбу людини вогню. Если вогонь, здавалося, був переможений перший пожежник виглянув з квартири, ус побачили, що у нього на руках щось ворушиться. Пожежник обережно ступав по сходах, притискаючи до грудей свою ношу. Нам знизу здавалося, що пожежник ось-ось не утриматься тод Але усе пройшло успшно. Если пожежник ступив на землю розгорнув ковдру, ми побачили той безцнний дар. Цим безцнним подарком було людське життя - маленька двчинка, Иринка, моя сусдка, зовсм злякана, забруднена, заплакана, вона здавалася нам зовсм беззахисною. Вона простягала сво ручки до пожежника притулялася усм тльцем до нього, свого рятувальника.

Згадую, як бгла по вулиц мать орала: Иринку рятуйте! Згадую, як вона побачила живу ледве опустилася на землю поряд з нею. Згадую слова вдячност розумю, що пожежник - одна з найважливших професй, оскльки нема нчого важлившого, нж врятувати люлюдське життя.