напишть текст на тему пригода у мому двор потрбно на завтра 

Вчора ми з хлопцями грали у футбол у нашому двор. раптом до нас прибгли дв двчинки, як бавились на сусдньому дитячому майданчику: Даринка, сестричка каптана нашо команди Матвя, подружка Юля. Вони, переьиваючи одна одну, заорали:

 - Хлопц! Хлопчики! Допоможть! Там кошеня залзлобно на дерево, а злзти тепер боться! Воно таке маленьке! Вона таке миле! Бднесеньке! Нявчить!

Ми вс гуртом побгли туди, побачили маленьке руде кошеня, яке тремтло на дерев. Воно вчепилось всма чотрима лапами за глку тихесенько нявкало вд страху.

Матвй сказав:

 - Гаразд, хлопц! Давайте допоможемо тваринц! Сергйко та Артем, пдсадть-но мене, будь ласка...

Вн спритно ухопився за нижню глку дерева, пдтягнувся, вже за клька секунд був бля кошеняти. Вн простягнув руку, щоб узяти його, але кошеня злякано зашипло спробувало дряпнути Матвя лапкою.Тод Матвй крикнув хлопцям унизу:

 - Киньте мен якусь куртку, чи щось таке!

 - Я дам свою! Тльки хай хтось кине! - Даринка подала Артемков свою курточку, Артем влучним кидком вдправив куртку просто у руки Матвю.

Матвй вчепився ногами за стовбур, брав куртку двома руками, раптовим  швидким рухом накрив нею кошеня. Кошеня голосно ображено нявкнуло. Матвй обережно загорнув його у куртку, притиснув до грудей, притримуючи одню рукой, почав спускатися з дерева.

Поклавши кутрку на землю, дти повльно розгорнули . Кошеня якусь мить роззиралоя навкруги, а тод раптом схопилося з мсця, сховалось у кущах.

хоча воно няк не виявило сво вдячност дтям, та все ж дти були щаслив, що змогли допомогти кошенят.