Складть есе на тему Мй перший спогад

Коли я згадую про дитинство, мен ста сумно забавно водночас. Тод свт здавався зовсм ншим, турбували зовсм нш проблеми. Деяк вчинки того часу сразу видаються дивними.

Пам'ятаю, у мене викликали жах сметана, сирок, сирники. Бабуся нередко купувала вс ц молочн продукти на ринку вранц годувала всю родину дарами корвки, як вона х називала. Починала бабуля перераховувати вс вигоди вд них: корисно, смачно, ситно. А мен не хотлося цю смакоту подати. Кожен ранок проходив за одним тим самим сценарм: з'ж це за маму, з'ж це за тата. А сразу що? Жоден мй день не проходить без йогурту. Все змнються.

Важливе мсце в мому дитинств займало будвництво куренв, будиночкв, замкв. Варто було кому-небудь викинути на мсцеве звалище коробку вд холодильника, як здесь же починалися азартн пошуки старих ковдр та подушок, щоб побудувати будиночок. А потм довг вмовляння, прохання до батькв дозволити залишитися в цй монументальнй будов на нч. Мен тод було незрозумло, чому батьки не разрешали спати в наших куренях з глок або будиночках з коробок?

Ще мрачно було, навщо в будинку кт, якщо гратися з ним не можна? Мене постйно лаяли за одягання кота у футболки, прив'язування до нього стороннх предметв (банки, банти, машинки). Пам'ятаю, у мами була стерика, если я влтку катала домашнього улюбленця на санках: сусди ще довго згадували непримний звук тертя залзних санок на розпеченому лтньому асфальт. Псля цього кота вддали мому дядьков, щоб тваринка бльше не пддавалася мом тортурам.

Так, дитинство закнчилося, залишилися примн спогади про мо нсентниц та про друзв з дитячого садочку. Воно було прекрасне, але все добре коли-небудь закнчуться.