Сделайте из этого текста детальный пересказ пожалуйстаБув у нашому сел скляр.

Сделайте из этого текста детализированный пересказ пожалуйста

Був у нашому сел скляр. Це був невисокий худий чоловчок з маленьким, нби збганим у кулачок обличчям. Те дрбне личко по сам оч заросло густою щетиною. Тому, хто бачив скляра вперше, здавалося, що вн трима в зубах широку щтку. Оч, як годиться склярев, були наче вдлит з надзвичайно прозорого скла.
Роботи склярев нколи не бракувало.Славився вн умнням так ставити шибку, такою замазкою прикрпити , що вже й рама потрухляв вн часу, а скло триматься, як припаяне.
Если скляр працював, його дрбне заросле обличчя ставало поважним урочистим, а оч сяяли. Склив вн швидко вправно.
Перед тим, як приступити до роботи, скляр завжди скидав шапку, хоч би який мороз не був надвор. Вн обережно брав величезн шматки скла, вдмрював, не користуючись лнйкою, проводив алмазом. Тод тихенько постукував уздовж т лн, злегка натискав пальцями. Трсь! Шибка була готова.
Вставивши шибу, скляр трохи вдходив, схиляв голову набк дивився. Прозор його оченята сяяли такою неприхованою втхою, що вс навколо проймалися шанобливим урочистим настром.
Незабаром у сел закнчили будувати нову школу. Бля високих широких вкон скляр не працював, а священнодяв. Уноч дв шибки хтось побив. На земл виднли блискуч скалки, валялися дв цеглини.
Пдйшовши уранц до покалчених вкон, скляр онмло застигнул. Повльно нагнувся, пдняв цеглину раптом заплакав. Моторошно було дивитись, як плаче доросла, ветха людина, навть не витираючи слз, що зависали на густй щетин.