Чому необхдно знати сторю свого народу?

Кожен з нас повинен знати сторю свого народу, сво держави. Освчена людина завжди розум, що без минулого нема сучасного, без традицйного нема нового, без колишнього нема тепершнього. Для народу його сторя це не просто минуле, це його душа. Хто з нас, не знаючи стор, зможе пояснити, чому укранц так шанують землю, а працю на нй називають священною; чому внок писанка мають таке глибоке символчне значення для нашо культури; чому наша мова послуговуться лтерою , яко нема в жоднй ншй мов свту? Той, хто не зна нацонально стор, нколи не зможе зрозумти свого народу й дяти на його благо.Майбутн. В цьому слов своя неприхована тамничсть. Кожен з нас прожива сво життя так, як вважа за потрбне, але все ж таки усвдомлю без минулого нема майбутнього. А що ж для нас минулим? Славне буття наших пращурв, закрита понвечена наша сторя за часв радянсько влади чи, може, не така вже далека сторя нашо незалежно держави? Що з цього ми мамо памятати чи мусимо?
Наша память дивовижний нструмент. Дещо ми забувамо майже одразу, а дещо впиваться в нашу душу настльки глибоко, що позабути це здаться неможливим. Ми кажемо: я не забуду цього несли насправд не знаючи, чи не зтре якась майбутня подя попередньо. не тому, що людина така забудькувата стота, а тому що здесь спрацьову одвчний закон: ми вримо лиш у те, в що хочемо врити; ми памятамо злее те, що хочемо памятати. нема здесь несправедливост, не звинуватиш здесь когось у байдужост злее людська память, яка не може тримати у соб все, як не крути. Нам легше забути, нж памятати. 
Наше минуле це досвд. Досвд, який ти переймаш у свох батькв, ддв, у свого народу. якби ми не мали цього досвду, то чи змогли б жити без помилок? Хба таке можливо? Н. Не були б зроблен тисяч вдкриттв, бо вчен-сучасники не мали б нформац вд свох попередникв, ми б не мали звичав, традицй, менталтету, форм поведнки... Ми б не мали стор! А як писав О. Довженко: Люд, що не зна сво стор, народ слпцв.
Ми живемо у непростий час. В час, если грош важливш за моральн цнност, если аморальнсть 100 нормою життя. , здаться, нщо не може зупинити цього руйнвного колеса. Про яку память славного минулого можна казати, якщо ми забувамо очевидн реч: любов до Батьквщини, пошану до старших, цннсть красоту рдно мови... Сьогодншня молодь, як приклад, не зна не хоче знати сторю держави, у якй живе. Таке враження, нби сучасн юнаки двчата переконан в тому, що тепершн це не запорука минулого, а просто те, що прибывать само по соб.