Твр 5 речень про Останн подихи зими з ступенями порвняння прислвниками.

Не дивлячись на те, що вже була середина весни, звичне, для ц пори року, потеплення не наставало. Днини були довгими та сонячними, небо зробилось блакитним, прикрасилось мереживом перистих хмарин. Горобц влаштовували галаслив базари на дахах будинкв, нагому глл кущв та дерев. Бродяч собаки раптом не стали бути одинаками дружно гуртуаались в шлюбн згра гаряче насолоджувались свом, незбагненим для людсько морал, вльним коханням. Автомобл давно вже роз'жджали по вльнй вд крижано шкаралупи дороз невдворотно скидали з колс зимову гуму. навть люди, що нудьгували без тепла, вже не кутались в шарфи, не пдймали комри. Чоловки хоробро розстбали верхн удзики тсних сорочок, а дами завзято наряджали яскраву помаду, спокушали запаморочливими шпильками та вдвертими декольте. Усм, тваринам та деревам, машинам та шляхам, земл та небу було зрозумло що, не дивлячись на мцн морози та забальзамован крижаною скоринкою кучугури, ниншня зима дожива останн дн, чи навть години.
Одного ранку трарилось неминуче подув впевнений, теплий немов юноше молоко, пвденний втер, нагнав хсари, як щедро пролилися всезмиваючим дощем. Снги розтавали дуже швидко перетворювалися в каламутн, дзюркоплив немов грськ стрмчаки, шален потоки. Та ось на останнй вцллй, колись велетенськй, сткаючй талою водою, тьмянй кучугур зявилось послання.