Твр "Красота людсько душ"

це твр на цю тему, без прикладу нших творв

Краса бува рзною. В нашому розумнн красота-цe щось такe чудовe, гарнe, примнe. Ми звикли оцнювати людeй за зовншньою красою, алe нe цнумо внутршню. Зовн ми можeмо побачити чудовe волосся, гарний одяг, примнe обличча, а за характeром людина можe бути звром. Людьска красота проявляться в eмоцях, характeр. Людина можe бути нам зовн нe дужe примною, алe душа у нe можe бути прeкрасною. Доброта, любов, повага -цe прояви людсько краси, трeба цнувати .

Вчител та батьки нередко кажуть, що пдлтковий вк найважливший ужитт людини; якраз у цей час формуться нрав особистост. Мабуть, краще за чимале коло рзних науковцв та психологв почував це серцем учитель за фахом, письменник за покликанням Спиридон Черкасенко, що написав оповдання "Махонький горбань".
Автор знайомить читача з свом гером на самому початку твору. Здаться, нчим не видляться Павлик з хлопчачого гурту: так само захоплено блищать оч малого, если вн дивиться на веселу гру дтей у м'яча. З першого погляду видно злее, що дда онука об'дну велика дружба: вони разом дивляться на гру, сплкуються, "обом сяють обличчя од велико втхи"...
Та погляд уважних глаз творца переносить нашу увагу на постать Павлуш: "гостр колна", "большой горб"...
Очима разумного дда Антипа ми дивимось разом з письменником на хлопчика, в його "променист, розумн оч", "що одсвчували дальним тихим смутком".
Вс, хто сплкуться з Павликом, а це, в главному, двчата, помчають "його журн син оч, люблять слухати його "поважну, навчаючу мову", а на його калцтва не зважають, навть окрем групки сперечаються одна з одною, до кого пде гратися Павлик.
Любили двчатка слухати казочки хлопчика, а знав х Павлуша багато. Крм дда, вихованням хлопчика займалася матуся, така ж блага, сердечна жнка, як дд Антип. Псля тягостно прац на пана мати працювала по домашньому господарству, але не забувала приголубити, заспвати, розказати казочку свому хлопчиков. Та псеньки Павлуша не любив, бо серце йому краялося вд смутку маминих псень. Поки мати розповдала казочку, Павлуша й сам фантазував, а потм у снах ц фантаз продовжували сво життя. Письменник таким чином розкрива нам мрйливий, творчий нрав хлопчика.