Цитатна черта Остапа чи Солом з твору Дорогою Цною.    

Остап, вихований на розповдях дда про славне козацьке минуле, увбрав у для себя вс найкращ риси: честь, мужнсть, вдвагу: Т билиц-казки про Сч, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких Остап слухав затавши дух й не зводячи розжеврлого ока з уст ддових, будили в дитячй голов химерн мр, вояцький запал. Вн не раз закликав до боротьби с панами нших селян, нагадуючи, що не так издавна минули т часи, если укранц боролися за сво права: Не так мен ужасно ляха, як злсть бере на наших людей: застромив   вл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що Однак його де не знайшли вдгуку, але ворога в обличч пана вн таки знайшов. За таку свавльну вдачу, пан виршив вддати Остапа у рекрути, розлучивши його таким чином з коханою Соломю, котру тим часом против воли видав замж. Так крпацьке життя суперечило життвим принципам волелюбного Остапа, тому вн виршив втекти: Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму все ж краще на вол, нж пд паном. Остап уособленням справжнього чоловка, здатного нести вдповдальнсть за для себя й кохану людину